Єдиним завданням керівництва податкової у всі часи було – в жодному разі не визначати нормативно ознаки та елементи схем шахрайства з ПДВ.
Єдиним завданням керівництва податкової у всі часи було – в ніякому разі не визначати нормативно ознаки та елементи схем шахрайства з ПДВ. По-перше, у випадку задокументованої співпраці з «тінню» неможливо притягнути до відповідальності, по-друге, KPI – який хочеш вибирай.
Певні визначення з кримінального кодексу звичайно застосовувались правоохоронцями хоча б для фабул: «створили мережу підприємств з ознаками фіктивності…для формування незаконного податкового кредиту…». Але, після вирубування статті 205 з кримінального кодексу, вигадувати вже треба було щось інше. На допомогу прийшло ноу-хау податкового підзаконня – ризиковий платник ПДВ. Податківці, які розробляли «підстави для зупинення реєстрації податкових накладних» для свого використання, навіть у страшному сні не передбачали, що «зголоднілі полювальники», які раніше харчувались з комерційної 205-ої, переключились на не менш комерційні службові 364-і але вже в податковому середовищі.
Транзитно-конвертаційні групи. Незаконне формування сум податкового кредиту. Сумнівні операції по ланцюгу. Підміна номенклатури товарів, робіт і послуг. Це все визначення, які існують лише в уяві, в нормативному полі є одне – 201.10 ПКУ – якщо податкова накладна зареєстрована (пройшла крізь жерло СМКОР) – підприємство має залізобетонний податковий кредит (ПК). Ніякий інспектор або тим більше слідчий не вправі відмінити зареєстроване право на ПК, саме дотриманням цієї умови обґрунтовувалось введення «блокування податкових накладних» в Податковий кодекс.
Причини обшуків в податківців – це їх власні дії, ні не у зв’язку з тим, що були в схемі (схема то примара), а тому, що самі вклали «полювальникам» з інших правоохоронних органів зброю у вигляді не передбачених Податковим кодексом визначень – ризиковий платник. Ризиковість для них – це, а-ля 205 ККУ, всі ознаки фіктивності, ось і розписують в клопотаннях слідчому судді творчі роздуми на тему злочинного угрупування. Звичайно ці твори також є зручним елементом інформаційно-політичного впливу на керівників ДПС (діючих та не зовсім) або їх репутацію.
Чи існують шахрайські схеми з ПДВ? Звісно. Чи є вони протиправні? Згідно чинного законодавства – ні. Чи є у такому випадку перспектива у кримінальних проваджень СБУ, ДБР, НПУ, НАБУ щодо схем з ПДВ – так, але перспектива «вмерти» в архіві після «відпрацювання» ланцюгів.
«Нова податкова» мала чудовий шанс уберегти себе від заплямування сумнівним ПДВ через нормативне визначення ознак і елементів схем шахрайства з ПДВ та звісно визначитись, чи податковий кредит є безумовним, у разі реєстрації накладної, чи ні. Натомість, самовпевненість у своїй, як вже стало зрозумілим, умовній сталості, спричинила повне ігнорування здорового глузду та судових позицій керівництвом ДПС.
Програні справи по «знятому кредиту з ПДВ», зупинення реєстрації податкових накладних без визначених нормативно підстав, завантаженість адміністративних судів, марне витрачання коштів на судовий збір – ось, що є сприянням в ухиленні від оподаткування зі сторони ДПС, адже наслідок – безкарність навіть за явне ухилення. Звісно інформаційне стрясання повітря мільярдними збитками від «схем», підправлене ухвалами суду в ЗМІ, досягає своєї емоційної мети, але … ресурс економіки не безрозмірний і з бюджету ПДВ просто «ллється». Заліпити діру можна. Нормативним пластиром. Шахрайство з ПДВ має отримати своє належне місце в нормативних документах Держави, з умовами відповідальності податкового органу.
П.С. А поки що, з огляду на існуючу ситуацію, порада для процесуальних полювальників на «сумнівний податковий кредит» - універсальна формула (написана на одному оперативному ресурсі): «Область поломала, Київ протранзитив, Офіс отримав кредит».
