В проекті змін до Податкового кодексу, розробленого Мінфіном, податкова міліція зникає, з’являється фінансова поліція. Проектом закону «Про фінансову поліцію», який лежить напоготові у Верховній Раді, новий орган охоплює злочини у сфері господарської діяльності, при цьому перехоплюючи злочини, які раніше були підслідні Нацполіції. Отже, чиясь мета, щодо концентрації боротьби з економічними злочинами в одному правоохоронному органі, збувається.
Для пересічного громадянина, який самостійно не веде бізнес, або не здійснює керівні функції в бізнесі, діяльність податкової міліції – мова ні про що. Терміни: податковий тиск, вилучення, маскі-шоу, обшуки та допити – слова, що мають значення для обмеженого кола осіб. Але навіть ця частина представників бізнесу, сприймає саме податкову міліцію як ворога, смерть якого може оживити благодатне бізнес підґрунтя в державі і інвестиційний клімат розквітне.
І лише розуміння особливостей кримінального процесуального «бізнес процесу» правоохоронних органів може розкрити картину, що від зміни назви зброї ворог не змінюється.
«Ворог» для бізнесу – це не окремі органи, не їх назви, чи навіть прізвища виконавців. Ворог – це існуюче право кримінально-процесуального тиску та його застосування.
Для платників податків вже давно не секрет, що без кримінального провадження податкова міліція не загроза, і запити податкових міліціонерів, зроблені не в рамках такого процесу, вже в минулому. Зловживання, корупція, вимагання, тиск - це терміни, які нерозривно супроводжують розслідування злочинів «за фактом» скоєння злочину, тобто без термінів та обмежень, і головне - за фактом скоєння злочинів невстановленими особами, які діяли у складі злочинної групи і саме для прикриття незаконної діяльності.
Слідчі підрозділи податкової міліції (чи вже фінансової поліції), державного бюро розслідувань, детективи НАБУ та інші – це все різні органи, але їх об’єднує одне, вони всі органи досудового розслідування згідно кримінального процесуального кодексу. По кожному з них є і буде окремий закон, але в процесі досудового слідства у них інструментарій один – це Кримінальний процесуальний кодекс.
Якщо розкласти учасників «кримінально-процесуального картелю» по ролях, вийде наступна картина: бойові підрозділи (процесуальні тітушкі) – це органи досудового розслідування; розводящі (процесуальні вимагателі) – це прокуратура, як процесуальне керівництво; вершителі (процесуальні рєшателі) - це суд.
Органи досудового розслідування у всі часи виконують «чернову» функцію виконавця.
Прокуратура завжди була органом, який чужими руками «впливав» на бізнес. Всемогутність гарантована і навіть по цей час відсутністю альтернативного нагляду за цим органом. Ліквідація повноважень загального нагляду при проведенні реформи нівелювала саму можливість безпосереднього контакту прокуратури з бізнес середовищем та впливу на нього, і тому альтернативою одразу стає «процесуальний нагляд» за кримінальними провадженнями по економічним злочинам, а по суті засіб впливу на тих, хто своїми руками буде «душити» бізнес. Можливість впливати на розслідування кримінальних проваджень, давати вказівки, зобов’язувати, не погоджувати, скасовувати – це засоби муштри органів досудового розслідування, а тому останні покірно виконують функцію тренованого пса, який навчений на пошук та «вилучення» фінансової вигоди.
Суди, у питаннях дозволу на обшук, доступу до документів, негласних слідчих дій, арешту, і відповідно зняття арешту мають двосторонній бізнес процес, в якому оплата гарантована з обох сторін. А недоторканість і неможливість оскаржити деякі рішення додає «гарантії» у вирішенні процесуальних питань і відповідно має «надбавку на додану вартість».
За час дії такого «кримінально процесуального союзу» ролі поділені, задачі розписані, і тому зміна назви одного з процесуальних «тітушок», і створення йому нових підрозділів, ніяк не вплине на процес.
Відсутність чітких норм закону, правил, сталого порядку, податкової системи, все це дає можливість звинувачувати бізнес у скоєнні «умовного» правопорушення через кримінальний процес. Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань економічних злочинів по рапортах, складених довідках про несплату податків, які не можливо оскаржити, все це інструментарій правоохоронного «бізнесу».
А тому лише якісна робота з інструментарієм може дати результат змін і очищення правоохоронної системи. Для реєстрації кримінального провадження мають бути встановлені всі ознаки складу злочину: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторони, з можливістю судового оскарження такої реєстрації, відповідальність за реєстрацію без законних підстав кримінальних проваджень повинна бути персональною, розслідування за фактом скоєння злочинів без термінів та підозрюваних і без відповідальності за це, повинно бути нівельоване.
Ось тоді з «картелю» почнуть виходити найбільш корумповано-інфіковані учасники, система почне оновлюватись, бізнес змінювати відношення до них, а тоді і назву змінювати, якщо взагалі такий орган на той час ще потрібен буде.
