Коли б'ють журналістів

Можна розпочати з моралізаторства про те, що не можна бити журналістів. Але воно не спрацьовує. Насилля завжди виправдане для тих, хто його застосовує: від шльопання дитини і до серійних убивств

Сьогодні під час прямого ефіру під Генеральною прокуратурою відбувся напад на журналістку опозиційного NewsOne Дарину Билеру.

Можна розпочати з моралізаторства про те, що ніколи не можна бити жінок, дітей і журналістів. Але моралізаторство ніколи не спрацьовує. І насилля завжди виправдане для того, хто його застосовує. Для них усе – починаючи від шльопання дитини і завершуючи серійними убивствами мало своє виправдання.

Тому піду іншим шляхом. Напишу дуже сексистську тезу. Якщо маєте бажання «завалити» шикарну ідею так, щоб її не підтримувала громадська думка – бийте жінок під час акції. А якщо хочете, щоб негатив про вашу організацію, активність чи акцію протесту був розтиражований усіма ЗМІ – бийте під час них журналістів. Бажано прямо на камеру. І 50% усіх інформаційних сюжетів буде займати не мета, яку ставили протестувальники, а один коротенький інцидент. Зрозуміло який.

Хтось може назвати це провокацією (теорія зговору завжди мала місце), або навпаки – емоційним сплеском котрогось з протестувальників. Але в обох випадках важливе наступне. Організатори акції до цього часу не контролюють усі дії, які відбуваються під час протесту. Немає ні сітки, ні внутрішньої безпеки, ні організації безпечних зон для журналістів самими протестувальниками. Немає і чіткого внутрішнього «фейс-контролю» - і серед протестувальників може з’явитись будь-хто. І добре, що цього обійшлось без гранат, як під Верховною Радою у 2015 році.

І тому такі випадки будуть повторюватись до того часу доки організатори протестів не нестимуть відповідальність за всі ексцеси, які відбуваються на них. І це в їхніх інтересах, бо один безконтрольний протестант, особливо в стані ейфорії, здатен перекреслити усі завдання, які стояти перед акцією спротиву. Нагадаю, що масовість акції «Україна без Кучми» різко пішла на спад після сутичок 9 березня 2001 року. Те ж саме може трапитись і з іншими протестами. Тільки тепер сутичками нікого не налякаєш. Але можна налякати іншим.

Ще важливе питання – це поляризація світосприйняття. Чорне і біле. І така поляризація досягає свого апогею і через війну, і через наближення президентських виборів. Будь-яка позиція, яка хоч трохи суперечить власній, сприймається як позиція ворога. Саме тому, неадекватні пенсіонери останнім часом почали стріляти у дітей. І саме тому весь найближчий рік градус насилля у суспільстві буде зростати.