Члени фермерського господарства рано чи пізно піднімають питання про паювання його земель.
І тут не можна не зазначити, що таке питання часто стає предметом судових спорів та, зрештою, предметом розгляду у найвищому судовому органі. Про актуальну судову практику у даній категорії справ ми поговоримо згодом.
Для початку звернемось до тих законодавчих приписів, якими і визначається право членів фермерського господарства на одержання земельної ділянки.
Так, стаття 32 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Статтею 13 Закону України «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973-IV) більш детально врегульовано дане питання та визначено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Слід мати на увазі, що таке право не поширюється на тих громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
З наведеного можна виділити основні умови для приватизації земель членами фермерського господарства:
(1) громадянин має бути членом фермерського господарства (очевидно, але не буде зайвим наголосити на цьому);
(2) другу умову можна трактувати двояко, оскільки зміст наведених статей дає простір для цього: тож все-таки член фермерського господарства може отримати у власність земельну ділянку раніше надану у користування такому члену чи надану у користування фермерському господарству, членом якого і є такий громадянин?
Тобто перший варіант: особа отримала земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства, відповідно, є членом фермерського господарства і таким чином набула право на приватизацію отриманої у користування земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) (якщо раніше не набула права на земельну частку (пай)).
Другий варіант: враховуючи те, що земельні ділянки, надані у користування громадянам-засновникам фермерського господарства, в силу ст. 12 Закону № 973-IV є землями фермерського господарства, особа, яка стала членом такого господарства вже після його створення, набуває право на приватизацію земельної ділянки із земель фермерського господарства.
Більш логічним і правильним у цьому контексті є перший варіант, на нього звертає увагу і Верховний Суд, хоча трактування теж дещо змінювалось час від часу.
Спочатку до тієї позиції, яка була поширена у правозастосовчій практиці до середини цього року.
Звучала вона так: «Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника. Члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку» (постанови Касаційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 817/1911/17, від 11 листопада 2021 року у справі № 817/67/18, від 30 серпня 2022 року у справі № 912/1520/21, від 11 листопада 2021 року у справі № П/811/2084/17, від 14 грудня 2021 року у справі № 560/8837/20, від 27 липня 2022 року у справі № 816/1919/17).
Тобто тут взагалі про третій варіант тлумачення згаданих вище приписів ЗК України та Закону № 973-IV, за якого ні у засновника, ні у членів фермерського господарства не виникає право на приватизацію земельної ділянки за рахунок земель фермерського господарства. Приватизація відбувається на загальних підставах після припинення права фермерського господарства на землю.
Але такий висновок був нещодавно дещо уточнений Великою Палатою Верховного Суду і відтепер виглядає так: «Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у розмірі земельної частки (паю). Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства» (постанова від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18).
Тобто тут, фактично, закладено перший варіант трактування наведених вище законодавчих приписів щодо приватизації земельних ділянок членами фермерського господарства.
Тож можна зробити такий висновок щодо умов приватизації земельних ділянок членами фермерського господарства:
(1) особа має бути членом фермерського господарства;
(2) така особа отримала земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства;
(3) вона не набувала права на земельну частку (пай).
Щодо інших членів фермерського господарства, які увійшли до складу членів вже після його створення, то вони можуть приватизувати землю у загальному порядку, тобто на підставі ст. 118 ЗК України.
Але слід пам’ятати про заборону такої приватизації під час дії воєнного стану (пп. 5 п. 27 Перехідних Положень ЗК України), винятки з якої стосуються лише двох випадків:
(1) безоплатна передача земельних ділянок під об’єктами нерухомості;
(2) безоплатна передача земельних ділянок, переданих у користування до 2002 року.
