Особливості укладання агентських договорів

Комерційне посередництво – достатньо новий вид цивільно-правових відносин в Україні, що виникає, як правило, на підставі агентського договору. Вважається, що агентський договір є набуттям англосаксонської правової системи. Звісно, агентський договір досит

Комерційне посередництво – достатньо новий вид цивільно-правових відносин в Україні, що виникає, як правило, на підставі агентського договору.

Вважається, що агентський договір є набуттям англосаксонської правової системи. Звісно, агентський договір досить поширений в Англії та Америці, а також у державах, що обрали англо-саксонську правову модель.

Відслідковуючи особливості, характерні для правової природи агентських правочинів у міжнародному праві, варто зазначити, що в багатьох державах правовий інститут представництва має особливі риси, притаманні власній концепції договорів, укладених між суб’єктами господарювання.

Таким чином, інститут агентського договору, по-перше, зберігає власну специфіку в країнах загального права; по-друге, суб’єкти підприємництва, які працюють за договорами доручення та комісії у романо-германській правовій системі, можна назвати «агентами», а договори, на підставі яких вони діють, «агентськими угодами». Отже, у разі укладання агентського договору до нього застосовуються норми, що регулюють договори доручення та комісії.

З цього випливає, що агентський договір, згідно з англо-саксонською правовою системою, є основоположним, поряд з яким доручення і комісія виступають спеціальними видами, що підпорядковуються інституту агентування.

Агентські правовідносини

У суб’єктів підприємництва часто трапляються випадки, коли через відсутність часу або у зв’язку з недостатньою кваліфікацією, нестачею потрібної інформації, відсутністю потрібних навичок вони не бажають проводити окремі юридичні або фактичні дії, що пов’язані з укладанням різноманітних видів договорів. Тому суб’єкти господарювання вимушені звертатися за послугами до комерційних агентів, які є спеціалістами у своїй справі. Сторони для погодження своїх стосунків укладають агентську угоду, яка надає принципалам можливість передавати комерційним агентам частину своїх прав, пов’язаних з пошуком контрагентів та вчиненням з ними відповідних правочинів. Це дає агентам перспективу отримати «комісійну винагороду» за проведену ними роботу.

Інститут агентських договорів в українській правовій системі знайшов своє відображення у гл. 31 Господарського кодексу України (далі – ГК), а також у ст. 243 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) щодо комерційного представництва та у гл. 68 ЦК, яка на загальному рівні регулює такі види відносин.

Так, агентською діяльністю визначається лише підприємницька діяльність, яка полягає у наданні агентом послуг юридичним особам шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем та коштом суб’єкта, якого він представляє. Отже, стає очевидним, що агентський договір має схожі риси з комісійним договором та договором доручення, оскільки в цих трьох правових інститутах сторони мають право вчиняти юридичні дії в інтересах та коштом принципала.

Вагомим показником, за яким агенту, у порівнянні з договорами комісії та доручення, надається можливість укладати правочини, які породжують не лише юридичні, а й надають можливість вчиняти фактичні дії, а саме: пошук контрагентів, обговорення з ними порядку реалізації товарів, передача замовлення контрагента тощо. Також комерційний агент, на відміну від комісіонера, керується лише від імені принципала. Так, у ч. 3 ст. 295 ГК зазначено, що агенти, які будуть діяти хоча й у чужих інтересах, але від власного імені, не вважатимуться комерційними агентами.

Укладаючи агентський контракт, агенту потрібно враховувати права як партнера, так і власні права

Агентський договір – це основоположний документ, що визначає співробітництво агента і принципала. У ньому визначається розмір комісійних, як і коли вони будуть виплачені, відповідальність сторін та інші важливі моменти, яким необхідно приділити пильну увагу.

Незважаючи на мову чи країну, перше, що повинен зробити агент, укладаючи агентський договір з іноземним принципалом, – запросити всі можливі документи від суб'єкта, якого він представлятиме. Документи про реєстрацію, про право власності та отримані дозволи, важливо перевірити до того, як підписувати договір про співпрацю із закордонним партнером. Такий процес відомий як перевірка благонадійності (англ. due diligence). Агенти повинні знати правовий статус своїх об'єктів, який вони реалізовуватимуть.

Агент повинен попіклуватися про те, що іноді принципал надає перевагу подати до суду на агента у своїй країні, де закон набагато ясніший для розуміння і простіше знайти юриста. Набагато складніше почати юридичні розгляди за кордоном, де мова і легальна система можуть разюче відрізнятися. Тож перед підписанням угоди сторонам краще одразу домовитися про країну, в якій будуть розглядатися судові суперечки.

Часто агент не говорить мовою свого партнера або не може повністю зрозуміти зміст документів. Тому рекомендується найняти незалежного юриста, який має достатній обсяг знань місцевих законів і мови країни, в якій знаходиться об'єкт, що продається. Коли юрист підтвердить, що всі документи, надані принципалом, в порядку, можна перейти до складання контракту.

Укладання агентської угоди

Основоположним фактором, що передбачає формування агентських відносин, є укладення відповідної угоди, за якою агент зобов’язаний надати послуги іншому суб’єкту підприємництва щодо укладення договорів чи сприяти їх укладенню від імені цього суб’єкта та за його кошти. Таким чином, наслідком виконання агентської угоди може бути укладення комерційним агентом договорів від принципала.

В агентському договорі має бути визначено територію, в межах якої комерційний агент повинен надавати послуги, визначені в договорі, оскільки принципал більше зацікавлений у поширенні свого товару на конкретній території або в певному регіоні. Однак за відсутності такої умови в договорі, згідно з ч. 3 ст. 297 ГК вважатиметься, що агент має право діяти від імені та в інтересах суб’єкта господарювання в межах держави.

Права та обов’язки агента можуть визначатися в агентському договорі шляхом визначення реальних дій, які надаються агенту, а також зобов’язують виконуватися агентом. Крім того, агентські відносини можуть виникати між агентом та суб’єктом господарювання і без укладення відповідного агентського договору. Це можливо лише у разі, якщо принципалом будуть погоджені подальші дії, або у випадку перевищення повноважень агента, який надає послуги в інтересах принципала.

За таких обставин угода вважається схваленою, якщо суб’єкт, якого представляє комерційний агент, не відхилить цю угоду перед третьою особою (ч. 2 ст. 298 ГК). У такому випадку угода вважається дійсною з дня її укладення агентом. Якщо принципал відхилить перед третьою особою дії комерційного агента, то така угода, укладена останнім без відповідних повноважень або з їх перевищенням, не матиме жодних правових наслідків.

На мою думку, така позиція законодавця є недостатньо обґрунтованою, адже п. 2 ст. 298 ГК встановлює правило, що угода вважається схваленою за умови, якщо особа, яку представляє агент, не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Однак таке визначення норми не дозволяє дійти однозначного висновку щодо моменту, коли угода набуває чинності. Оскільки такі важливі питання як строк, в який може відбутися відхилення угоди (день, тиждень, місяць), в якій формі воно може відбутися (усній, письмовій чи виходячи з поведінки особи, яку представляє агент), залишаються нерозв’язаними.

Винагорода комерційного агента та його відповідальність

Оскільки агент надає послуги за кошти принципала, це породжує обов'язок останнього матеріально забезпечувати агента необхідними для виконання агентського договору коштами, а також відшкодувати агенту фактичні витрати, яких він зазнав при виконанні агентського договору. Крім того, згідно зі ст. 301 ГК України, комерційний агент, відповідно до агентського договору, одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Оплата агентської винагороди здійснюється комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє.

Принципал нараховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених агентським договором.

Часто бувають ситуації, коли комерційний агент, крім своїх обов’язків за агентським договором, добровільно бере на себе перед суб’єктом господарювання, якого він представляє, зобов’язання гарантувати виконання третьою особою укладеної з нею угоди (нім. Delkredere). У такому випадку комерційний агент, відповідно до ч. 3 ст. 301 ГК, має право на додаткову винагороду, оскільки за загальним правилом, що міститься у ч. 2 ст. 303 ГК, комерційний агент не відповідає перед суб’єктом господарювання, в інтересах якого він діє, за виконання договору третьою особою, а тому, беручи на себе додаткову відповідальність, цілком справедливо розраховує на спеціальну винагороду, яка також визначається сторонами угоди.

Порядок виконання агентського договору

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГК, головним обов’язком агента є особисте виконання дій, на які він уповноважений агентським договором, а в окремих випадках – дорученням. А отже, закон обмежує агента у передачі своїх прав і повноважень іншим особам, тобто укладення субагентського договору.

Також варто звернути увагу на те, що зазвичай комерційний агент має право здійснювати комерційне посередництво для кількох суб’єктів господарювання (якщо інтереси суб’єктів, яких представляє агент, не є суперечливими), але агентським договором можуть бути встановлені монопольні агентські відносини. У такому випадку комерційний агент, згідно з ч. 2 ст. 299 ГК, не має права укладати аналогічні угоди з іншими суб’єктами в межах, встановлених умовами агентського договору.

Якщо комерційний агент шляхом невиконаних чи неналежно виконаних дій, передбачених агентською угодою, заподіє шкоду принципалу, то він повинен буде відшкодувати її у повному обсязі, якщо інше не передбачено договором.

Порядок припинення агентських відносин

Припинення агентських відносин здійснюється не лише за загальними підставами припинення зобов’язань, встановленими у гл. 22 ГК, а й на підставі спеціальних правил, передбачених ст. 304 ГК саме для таких договорів. Таким чином, це вкотре розмежовує його з договорами комісії та доручення, які також мають додаткові підстави припинення.

Так, у ст. 304 ГК передбачено, що агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї зі сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє.

Однак у нормах також зазначається, що коли принципал відкликає повноваження комерційного агента, він зобов’язаний сповістити агента про таке припинення договору не менше ніж за один місяць, якщо інший (більш тривалий) строк не було зазначено в договорі.

Також законодавець передбачає, що у випадку усунення або закінчення обставин, що призвели до припинення повноважень комерційного агента, ці повноваження можуть бути поновлені за згодою сторін. Агентський договір може бути припинений через наступні обставини: у разі припинення господарської діяльності юридичної особи, її відокремленого підрозділу; смерті фізичної особи; або ж через інші обставини, що мають наслідком припинення повноваження комерційного агента чи принципала.