Парад обіцянок: що криється за оновленою стратегією Києва?

У Києві як у дзеркалі відображаються процеси загальнонаціонального політичного життя України. Відсутність системного бачення розвитку країни заміщується миттєвими тактичними задачами. Чиновники діють не стратегічно, а тільки там де і коли порветься або припече. Рішення приймаються кулуарно з урахуванням особистих, а не громадських інтересів. 

За прикладом далеко ходити не треба. Поки Київ лихоманить  від скандальних і незаконних забудов, мер В. Кличко провів презентацію оновленої стратегії розвитку Києва до 2025 року. Вона була прийнята ще у 2011 році. Фактично команда діючого мера стала її наслідником і повинна була реалізувати, скорегувати або відразу запропонувати нову стратегію. Час йшов. Діяльність мерії вирувала. Для доопрацювання створювалися одна за одною робочі групи. Правда, результату не було як і звітів про реалізацію існуючої стратегії. 

Тим часом  після прийняття Стратегії за останні кілька років Київ здав позицію відразу в декількох рейтингах по рівню комфортності життя. У 2016 році українська столиця стала одним з найменш пристосованої у світі для проживання міст, згідно з рейтингом складеним спеціалістами Economist Intelligence Unit (аналітичний підрозділ британського журналу Economist). Київ зайняв 131 місце з 140. За оцінками самих українців у минулому році, Київ не входить навіть в десятку міст для життя, за результатами дослідження соціологічної групи Рейтинг спільно з International Republican Institute. Кредитний рейтинг Києва в цьому вересні понизили одразу два міжнародних рейтингових агентства.

Тепер давайте порівняємо процес розробки і реалізації стратегії міста в Києві і одної з європейських столиць, скажімо, з Лондоном. План розвитку цього міста в свій час обговорювався з громадськістю протягом півроку. У результаті в нього було внесено більше 600 сторінок (!) правок і зауважень. Звіт з детальною інформацією про реалізацію стратегії міста публікуються на сайті адміністрації Лондона щорічно. У Києві ж стратегія тільки заявлена як відкритий документ, насправді ж залишається кулуарним. Заявлені в ній плани більше нагадують PR. Ось чому.

Розробники стратегії зберегли колишні виміри ефективності: валовий регіональний продукт та індекс комфорту життя. Спірним є один і другий. По-перше, валовий регіональний продукт не відображає реальне співвідношення зарплати або пенсії з цінами на продукти та вартість тарифів ЖКГ. Саме тому в світі для оцінки розвитку прийнятий індекс людського розвитку, що включає добробут (дохід на душу населення, відкоригований за цінами), рівень освіти і тривалості життя. Відповідно введення цього показника ніяк не відобразиться на реальному житті киян, а цілі заявлені в Стратегії стають бутафорними.

По-друге, індекс комфортності життя, як відомо, не є визнаним на міжнародному рівні та був в свій час самостійно придуманий розробниками Стратегії. Основним його недоліком є те, що він орієнтується не на реальну комфортність життя, а на такі показники як довжина ліній громадського транспорту, протяжність водопроводу і каналізації, шкідливі викиди і так далі. Питання, чи вплине це на доступність житла для киян, наприклад?

Крім того в стратегії не закладені реальні кількісні показники ефективності. Замість них наведені існуючі відсотки з конкретної категорії і показник збільшення. Наприклад, рівень бідності передбачається з 10% зменшити на 5%. Які критерії взяті за основу? Згідно зі стандартами ООН, за межею бідності проживає населення, яке витрачає в день на рівні 5 доларів, тобто 150 доларів на місяць або 3876 гривень. Це про них іде мова?

Стратегія не дає відповідей на ряд дуже важливих питань. Зокрема, не враховує тенденцію зростання чисельності населення Києва. Якщо сьогодні офіційно в українській столиці проживає близько 2,9 млн. осіб, то до 2025 року очікується 4,2 млн. З одного боку, це робить відверто абсурдним ряд показників ефективності, закладених в стратегії. Наприклад, збільшення кількості пасажирів, які використовують міський транспорт замість приватних авто. З іншого, як буде вирішена проблема розселення?

Викликає також питання, чому не закладені завдання і показники ефективності боротьби з корупцією? Чи ця проблема вже не є проблемою? Чому практично нічого не говориться про хаотичну і незаконну забудову міста? Не піднімається питання про ризики природно-техногенної небезпеки, викликаної забудовою схилів Дніпра, що загрожує не тільки зсувними явищами, але і повінню через звуження русла Дніпра. Замовчуються джерела фінансування оновлення ЖКГ міста. У розділі екополітики не враховуються площі парків, пляжів, приміських лісів та інші рекреаційні показники. Чи буде як у відомій приказці: «Гладко було на папері, та забули про яри, а по ним ходити»?

На мій погляд, в нинішньому вигляді документ викликає більше запитань, ніж відповідей. Саме тому він потребує широкого громадського обговорення із залученням не тільки різних громадських інститутів і комунальних підприємств, а й простих киян, яким в цьому місті жити і ростити своїх дітей. З цієї причини як депутат Київради я маю намір направити відкритий лист на ім'я мера Києва з вимогою представити документ на відкриті громадські слухання.