Реальність чи нереальність господарських операцій:судова практика оскарження ППР

На сьогоднішній день Верховним Судом сформовані наступні позиції на обґрунтування неправомірності таких податкових повідомлень-рішень ДФС...

Однією з основних підстав для складання фіскальними органами актів перевірок за результатами документальних перевірок та винесення податкових повідомлень-рішень є висновок про нереальність (фіктивність) проведених господарських операцій між підприємством та його контрагентами.

При цьому, такі висновки фіскальні органи не підкріплюють реальними доказами, а в актах перевірок вони посилаються на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурують як контрагенти суб’єкта господарювання, так і інші підприємства по ланцюгу постачання, на протоколи допитів свідків, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, на інформацію з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», на документальну недоведеність господарських операцій.

Однак, такі доводи фіскальних органів ніяким чином не спростовують реальності здійснення оподатковуваних операцій, підтвердженням чого є наявна судова практика щодо оскарження ППР, які приймаються ДФС у зв'язку з висновками про  нереальність проведених  господарських операцій.

На сьогоднішній день Верховним Судом сформовані наступні позиції на обґрунтування неправомірності таких податкових повідомлень-рішень  ДФС:

1)  Акти про неможливість проведення зустрічних звірок, наявність кримінальних проваджень, протоколів допитів свідків, податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання підприємством своїх договірних зобов'язань або  про фіктивність господарських операцій.

2) Інформація з баз даних стосується виключно контрагентів і ніяк не вказує на наявність протиправних дій платника податків.

3) Фіскальні органи не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів фіктивними. Фіктивними вони можуть визнаватись лише у судовому порядку. Судом враховується презумпція правомірності правочину, передбаченого  ст. 204 Цивільного кодексу України.

4) Наявність кримінальних проваджень, в яких не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

5) При цьому, факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, тому має перевірятись кожне податкове правопорушення, з врахуванням обставин, встановлених вироком.

6) Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та його капіталу. Підприємство має підтвердити понесені ним витрати у зв’язку з придбанням певних товарів, робіт або послуг (платіжні доручення з відміткою банку, банківська виписка по рахунку, які підтверджують перерахування коштів).

7) Платник податків, якщо можливо, має підтвердити подальше використання придбаних у контрагента товарів, послуг, має надати докази такого використання, наприклад продажу, монтажу, встановлення, що доводить реальність придбання та використання товару у власній господарській діяльності.

8) Достовірність даних податкового обліку підприємства не залежить від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Таким чином, в ході судового оскарження ППР  суд здійснює дослідження первинних документів, надає оцінку первинним документам з точки зору їх відповідності вимогам належності та допустимості, перевіряє наявність господарсько-правових відносин.

У ході дослідження спірних господарських операцій суди звертають увагу на:

- реальність здійснення оподатковуваних операцій, які повинні мати ділову мету та економічну вигоду;

- документальне підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які супроводжують операції певного виду;

- наявність у покупця належним чином складеної податкової накладної;

- наявність розумних економічних причин для здійснення господарської операції. 

Відповідні правові позиції закріплені у постановах Верховного Суду:

- від 13 березня 2018 року справа №814/3520/13-а

- від 31 липня 2018 року справа №815/3725/13-а

- від 03 квітня 2018 року справа №804/1963/17

- від 27 березня 2018 справа №816/809/17

- від 27 лютого 2018 року справа №813/1766/17

- від 05 червня 2018 року справа №809/1139/17

- від 17 січня 2018 року справа №804/8943/13-а 

- від 23 січня 2018 року справа № 826/7047/13-а 

- від 15 травня 2018 року справа №815/423/17

- від 26 червня 2018 року  справа №808/2360/17

- від 26 червня 2018 року справа №826/5522/14

- від 26 червня 2018 року справа №826/548/17 та інші.