Отче наш в Раді

Якщо народному депутату нема чим зайнятися, він собі… (далі аналогія з котом). Або коли бажання потрапити в центр суспільної уваги переважує розум.

Відкриваємо та німіємо. Проект Закону провнесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо читання молитви «Отченаш» відразу після відкриття пленарних засідань) від 13.07.2017 року № 6722. Нехотів жодним чином реагувати на такий «законопроект», але поряд із ним єдекілька цікавих політичних тенденцій, не згадуючи вже про число «13» - дату реєстрації,та № 6722.

Число 2 относительно Библии означаетплод познания добра и зла. Сей плод по неуважительной причине был вкушёндвумя первыми в мире людьми на территории теперь уже бывшего Рая. Осквернениюзнаменитого плода немало поспособствовал Змей – число 6. Шестёрка с языкачисел переводится как «причина всех преступлений». А было так. Согласнолегенде, Змей (число 6) заинтриговал Еву (число 0). Ева убедила Адама (число 1).И Адам, как все мужчины (как все единицы), думая, что его именно убедили,а не заставили, поспешил за компанию со своей благоверной отведать запретногоплода. То была самая первая в мире преступная группировка. Шутки шутками,но в духовной нумерологии имеется число, означающее именно «организованнуюпреступность». Это число 2662, состоящее из двух духовно мёртвых чисел: числа26 и числа 62. С другой стороны, в планематериальных благ, числа 26 и 62 очень даже живые.

Ну тобто ви всерозумієте! Трохи перестановок, та випливає цікава картинка, якщо там кудисьподіти сімку (або відняти одиницю від неї). Співпадіння? Не думаю. Алеповернемося від Біблейської нумерології до наших Земних справ.

Перше питання, яке виникає у постійногочитача розділу «Законотворчість» сайту Верховної Ради: чи що немає чимзайнятися народним обранцям, окрім цього? Немає в Країні інших болючих питань зогляну на цей насичений подіями тиждень та відверто ситуативний графік засіданьПарламенту та Комітетів? Чи вичерпалися ідеї щодо забезпеченняєвроінтеграційних питань, чи удосконалення економічної системи держави? Питаннядруге, це що таке? Напускна демонстрація віри, духовності (чуть не написав проскрєпність, прошення дарів духовних чи не зовсім духовних). Тобто того, щоповинно бути сакральним, інтимним для людської душі і нікоїм чином не виставлятисянапоказ. Віра це тонка матерія душі. Особисте спілкування з Богом (без посередниківв особі будь-кого і поза натовпом людей у стані подібного екстазу масовихзібрань) є основою Віри. Не хочу прирівнюватись за мораллю до ініціаторівпроекту, але чому вони бажають ховатися за такі складні для розуміння суті йпризначення молитви як «Отчє наш»? Чому чесно не почнуть співати вфешенебельних ресторанах найпоширенішу «молитву за кнопку дари пріносящую» чи «корупціюживотворящую»? Це було б чесно перед собою та суспільством, яке в даномувипадку тримають за «не Бог вєсть кого».

Третє.Питання терпимості до людей з іншими віросповіданнями. Чи Рада себе однозначнопозиціонує представницьким органом лише Християн? Україна – поліконфесійна Держава,ідеологія якої ґрунтується на повазі до будь-якого віросповідання (окрімекзотики та сектантства, які знаходяться ближче до кримінально-правовоїтематики), релігія в нашій Державі відокремлена від влади і цей постулат не маєбути змінений за жодної обставини! Якщо цей принцип піддається сумніву, тотаким людям прямий шлях до публічного відречення від громадянства України (закалькою законотворчих ініціатив північного сусіда – агресора та йогонапівлегітимного представницького «законотворчого» органу), де зрощення влади вособі її каральних органів та церкви стало звичним явищем, невід’ємнимелементом суспільно-політичного життя разом з показним набожжям можновладців,хресними ходами по воду в «сакральному» окупованому Криму, розкоші так званого «духовенства»та іншого бруду (включаючи педофільські скандали серед служителів РПЦ-ФСБтощо). Церква та «Отче наш» не мають бути елементами державної політики тапропаганди (навіть з благими намірами). Ось чому я особисто підтримую вигнанняРПЦ-ФСБ з території України і сприймаю подібні законопроекти як загравання змогутнім органом пропаганди в особі вказаного «культу» в складний для нашоїДержави час зовнішньої агресії та «духовно-пропагандистської» колабораціоністськоїдіяльності всередині. Народні обранці мають зважати й на це, якщо вони вважаютьсебе обранцями, а не тушками за списком партії/блоку, що стадом потрапили достін Ради. Тому мають представляти інтереси не спонсора та формувальника прохідногосписку партії/блоку, а всього без виключення Українського народу.

Четвертепитання, політичне. Це що за зібрання «непримиримих опонентів», які так мило «товаришують»на сторінках законопроектів та при взаємовигідних голосуваннях у Сесійній Залі,і чубляться на екранах ТВ, розгортають нешуткові пристрасті на шпальтах підконтрольнихгазет та інтернет-видань, у палатках біля виходів з метро та зупинках громадськоготранспорту. Це що за реінкарнація ідей «Ширки»? (термін часівситуативно-непримиримого союзу колишньої Партії Регіонів та Батьківщини).Виборці! Агов! Відкрийте очі нарешті.

П’ятепитання, конституційно-правове. Дозволю собі нагадати народним депутатам дещо зправової матерії. Відповідно до статті 15 Конституції України суспільне життя в Україні ґрунтується на засадахполітичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жоднаідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Громадянимають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольорушкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного тасоціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними абоіншими ознаками (стаття 24 КУ). І головне. Кожен має право на свободусвітогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-якурелігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чиколективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише вінтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення абозахисту прав і свобод інших людей.Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, ашкола - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова(Закон це обов’язок?). Ніхто не може бути увільнений відсвоїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів замотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язкусуперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку маєбути замінене альтернативною (невійськовою) службою (стаття 35 КУ). Чи єконституційною пропозиція народних депутатів, викладена у проекті № 6722? Вжезвичкою стало на 21-му році життя не звертати уваги на якісь там положенняКонституції України. Через «високі» цілі про неї можна і забути? Цей проект,мабуть, ще один подарунок до пройдешньої річниці Основного Закону.

Спеціальноне хочу відкривати Пояснювальну записку та читати те, що там написано. Сором такимзаконопроектантам за правове невігластво, обдурювання власного електорату «ситуативними»союзами (чи все ж таки справжніми, не ситуативними???) в Сесійній Залі, та зазазіхання на основоположні устої Української державності, які ґрунтуються на Свободій Волі у будь-яких їх проявах, в т.ч. щодо віросповідання, вибору способівспілкування з Богом, місць для цього та елементарної поваги до громадян – представниківінших конфесій. Найпростішим кроком бачувід цих ініціаторів це відкликати цей ганебний проект та більше не продукуватизаконотворчого резонансного спаму. «Отче наш» це особиста справа кожного.Знати чи не знати, читати чи ні. Читати публічно чи приватно. У колі друзів,колег чи у колі вірян. Пам’ятайте про своє право та не дозволяйте маніпуляторамзробити показушне з сакрального.