Що не так з оподаткуванням ринку грального бізнесу
Нагадаю, що легалізація грального бізнесу була однією з передвиборчих обіцянок Президента України. Це мало стати поштовхом для інвестицій в Україну, у тому числі в розвиток суміжних галузей – будівництво готелів, розважальних центрів, розвиток туризму.
Але з легалізацією грального бізнесу була і обіцянка привести податкове законодавство у відповідність до реалій прийнятого закону про легалізацію (з урахуванням найвищої в Європі вартості ліцензій). Відповідне доручення для Кабміну розробити такий законопроект закладено в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (Закон №768): після введення в експлуатацію Державної системи онлайн-моніторингу (ДСОМ) розробити та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Податкового кодексу України в частині зміни ставок податку на дохід від діяльності з організації та проведення азартних ігор. ДСОМ мала запрацювати в Україні не пізніше серпня 2022 року. Проте її досі немає, а КМУ досі не виходив з ініціативою перегляду ставок податку для грального бізнесу.
Яке оподаткування зараз?
Фактично ринок грального бізнесу оподатковують за ставками і за моделлю, яку встановили з прийняттям Податкового кодексу України в 2010 році, коли вже півтора роки гральний бізнес було заборонено в нашій державі.
Тільки нещодавно (в серпні цього року) було внесено точкові зміни щодо уточнення окремих термінів задля, як сказали розробники законопроекту, удосконалення адміністрування податків та унеможливлення онлайн-казино ухилятися від сплати податків, хоча заплутали ще більше. Про це згодом. Найсвіжіші зміни внесені згідно із Законом № 3325-IX від 10.08.2023. Отже:
Зали гральних автоматів повинні сплачувати:
податок з доходів – 10% з виручки;
18% податок на прибуток.
Нагадаю, що відповідно до ч. 9 ст. 22 Закону №768 в гральних автоматах заборонено встановлювати загальний відсоток виграшу менше 90%.
Отже легальний організатор азартних ігор в залах гральних автоматів повинен 90% виручки спрямувати на виграші, а 10% на податки. Тобто гроші для сплати за ліцензію, оплати заробітної плати працівникам, купівлю грального обладнання, оренду приміщення і т.д. організатор має принести «з дому».
Держава змушує легальний бізнес йти в тінь і порушувати закон, адже працюючи легально організатор ще залишається винен державі грошей як плату за ліцензію. Ну або заплативши за ліцензію, не залишається коштів на податки. Або ж необхідно обманювати гравця і занижувати відсоток виграшу. То чому ж держава створює такі умови оподаткування, які не дозволяють організатору працювати легально і платити податки? Відповіді досі немає.
Цікаво, що організатор казино, який має гральні автомати в казино, повинен платити податки не за цією ставкою, а за ставкою, як для казино. Дуже дивна редакція пунктів 136.4.1, 134.1.6 та (згідно змін Закону №3325). Можливо буде якесь роз’яснення податкової з цього приводу, адже якщо читати буквально, то ставка 10% з виручки встановлена не для ігор на гральних автоматах (як було раніше), а для ігор у залах гральних автоматів.
Інші види грального бізнесу (казино, казино онлайн, букмекерська діяльність) повинні сплачувати:
18% податку на дохід, зменшеного на суму виплачених виграшів, та
18% податку на прибуток.
Податки на виграш
Податки на виграш в Україні встановлені у розмірі 18% ПДФО та 1,5% військовий збір незалежно від суми виграшу і незалежно від вирахування витрат на гру. Тобто гравець, навіть якщо він виграв менше, ніж до цього програв, всеодно платить з усієї суми 19,5% податків. Тому гравцю сьогодні вигідніше грати нелегально, адже там він податків не платить.
На легальний гральний бізнес встановлено надмірне податкове навантаження через оподаткування одного об’єкта кілька разів
З урахуванням найвищої в Європі вартості ліцензій навантаження на галузь досить велике, що робить вигіднішим працювати в Україні нелегально, адже в Україні один об’єкт оподаткування оподатковується кілька разів.
Так, з умовних 100 грн ставки, які організатор розподіляє на виграші та дохід організатор сплачує податок на дохід та податок на прибуток, а гравець зі своєї частини (виграшу) сплачує ПДФО та військовий збір. Тобто кожна частина оподатковується двічі.
Як у інших країнах?
Зазвичай кожна країна обирає самостійно об’єкт оподаткування і ставку податку для організаторів. Це один податок: податок на дохід (виручку) або податок на GGR (дохід за вирахуванням виплачених виграшів), рідше податок на прибуток.
При оподаткування доходів організатора передусім країна враховує ставку плати за ліцензію: якщо плата за ліцензію дорога, податки нижчі і навпаки
Наприклад у Грузії досить висока вартість ліцензії, тому податок становить 10% від GGR.
У Фінляндії діє монополія на азартні ігри, а право їх проводити мають три компанії від держави, тому податок становить 12% від виручки.
У Швеції податок складає 18% GGR при невеликій платі за ліцензію. Але у вересні 2023 року Уряд запропонував збільшити ставку до 22%. У разі схвалення підвищення податків набуде чинності в Швеції з 1 липня 2024 року. Але така пропозиція була внесена лише після посилення боротьби з нелегальними організаторами азартних ігор, що дозволило значно зменшити кількість нелегалів на ринку. Проте вже сьогодні висловлюються побоювання щодо переходу ринку в тінь, скорочення обсягу легального ринку і значного скорочення робочих місць.
В Італії – 22-25% GGR. Для онлайн-казино ставка податку 20% GGR, при цьому за обсягом гральний ринок Італії є другим за величиною ринком онлайн-гемблінгу в Європі та найбільшим в ЄС.
У Литовській республіці ставка податку для азартних ігор становить 18% від GGR. Але в них значно нижча вартість ліцензій. Відповідно до статті 5-1 Закону ставки плати за ліцензію складають одноразово: за видачу ліцензії на організацію настільних ігор та ігор на автоматах категорії А - 300 000 євро; за видачу ліцензії на організацію азартних ігор на автоматах категорії В - 300 000 євро;за видачу ліцензії на організацію тоталізаторів, у тому числі кінних тоталізаторів - 100000 євро;за видачу ліцензії на організацію дистанційного азартного бізнесу – 500 000 євро.
Також слід звернути увагу на досвід Болгарії, коли вони запускали ринок грального бізнесу, ставка податку на GGR для казино становила лише 8% при невеликій платі за ліцензію. Лише після становлення легального грального ринку ставку податку було піднято до 15% GGR для всіх видів ігор, крім онлайн-казино на 20% GGR для онлайн-казино.
З цього можемо зробити висновки:
1) Країни встановлюють один вид податку на гральний бізнес (на дохід, на GGR чи фіксовано на одиницю обладнання);
2) Вищі ставки податку GGR встановлені в тих країнах, де ринок грального бізнесу сформовано давно, він має тривалу історію, стабільність і високі обороти, а нелегального ринку практично немає;
3) При запуску ринку грального бізнесу держави встановлюють значно нижчі податки для грального бізнесу задля підтримки розвитку легального ринку (компенсація може бути здійснена за рахунок фіксованих ліцензійних платежів);
4) Збільшенню ставки GGR для грального бізнесу завжди передує боротьба та викорінення нелегального ринку грального бізнесу;
5) При збільшення ставки GGR встановлюється невеликий розмір плати за ліцензію, або плата за ліцензію може враховуватись в податки.
Як щодо виграшів?
Щодо виграшів діють також різні моделі: виграш може не оподатковуватись взагалі під час виплати, може не оподатковуватись якась мінімальна сума або враховуються виграти на гру.
Наприклад, в Молдові немає мінімальної неоподатковуваної суми виграшу, але враховуються витрати на гру. Ставка податку 18%.
У Польщі лише виграш понад 2280 злотих (19 700 грн) оподатковується за ставкою 10%.
У Швеції податок з виграшів взагалі не сплачується.
Ще однією проблемою сьогодні залишається досить складне адміністрування виграшів, адже організатор азартних ігор повинен подавати персоналізовану звітність щодо кожного гравця про кожен виграш (навіть 10 грн). Наприклад, для операторів лотерей та для банків така звітність є неперсоналізованою, що значно спрощує адміністрування та сплату ПДФО з виграшу чи іншого доходу.
При такому існуванні в Україні нелегального ринку грального бізнесу, де виграші гравців не оподатковуються, доцільно зараз встановити межу виграшу, яка б не оподатковувалась.
Що далі?
При запуску ринку грального бізнесу в 2020 році досвід країн Європи щодо стимулювання розвитку легального ринку не було враховано, Україна вирішила встановити найвищу в Європі плату за ліцензію, а також високі податки.
Поки Парламент та Уряд кажуть, що податкові зміни для грального бізнесу не на часі, це дуже вигідно нелегальному гральному бізнесу. Сьогодні виходить «дешевше» заплатити 20-30 тисяч умовних одиниць в місяць за «дах» правоохоронних органів, а ніж отримувати дорогу ліцензію і сплачувати високі податки. Да і процес налагоджений, навіть якщо показово нелегальний гральний заклад і закриють, він з’явиться знову, адже техніка часто орендована, а тому за ухвалою суду передається на зберігання власнику чи орендарю. Ніщо не заважає працювати далі. Саме тому ми так часто бачимо, що навіть якщо правоохоронні органи виявили і закрили нелегальний гральний заклад, за кілька днів чи тижнів він з’являється знову. Чому? Бо їм вигідніше забрати чи придбати нову техніку і далі працювати нелегально.
Висновок: чим довше держава буде затягувати зі змінами законодавства, тим довше процвітатиме нелегальний гральний бізнес. Хто від цього виграє? Точно не держава…
Країни Європи вже проходили ці етапи, то хіба не краще врахувати їх досвід і вчитись на їх помилках, а не робити свої?
