Зелені технології та їх переваги під час виходу на іноземні ринки останнім часом на слуху. Але які саме практики ховаються за загальними фразами про «сталий розвиток» та «охорону довкілля»? Давайте розглянемо основні «магічні» елементи екологізації виробництва та їх економічні вигоди, узявши для прикладу Канаду, де на питання охорони навколишнього середовища звертають значну увагу.
1. Дотримання національного та міжнародного природоохоронногозаконодавства.
Почнемо з базових речей. На відміну від офісних робітників,у яких охорона довкілля асоціюється з чимось абстрактним, у керівниківпідприємств більш приземлене розуміння – про екологічні експертизи та інспекціївони знають із власного досвіду. Дотримання природоохоронного законодавстваубезпечує бізнес від протистояння з місцевим населенням та можливої дисциплінарної,адміністративної та кримінальної відповідальності. Краще попередити можливіпроблеми ніж пізніше зазнавати фінансових та репутаційних збитків.
2. Впровадження найкращих доступних технологій та скорочення споживання ресурсів.
Організація технологічного процесу визначає впливпідприємства на довкілля. Очевидно, що легше продумати цей аспект ще на етапіпроектування виробництва, аніж пізніше витрачатися на боротьбу із прорахунками.
Уряди розвинених країн розробляють настанови щодо«найкращих доступних технологій» для різних галузей виробництва. Це, наприклад,“Звітпро найкращі доступні технології” розроблений National Energy Board Канади.Документ надає практичні настанови не лише щодо процесів, але й управлінськихпрактик на підприємстві.
Згідно стратегічнихпланів розвитку, в Україні скоро буде активно пропагуватися схожий підхід,який має призвести до позитивних природоохоронних та економічних ефектів. Аджевикиди у повітря, скиди у водойми та генеровані об’єми відходів – це такі саміресурси підприємства, лише розпорошені у довкіллі. Чим менше відходів, тим більшекінцевого продукту можна виробити з одиниці сировини. Це і є ресурсоефективність.Тому стратегічне врахування рекомендацій щодо найкращих технологій буде фінансововигідним вашому бізнесу.
3. Управління відходами.
Розглянемо два аспекти: відходи виробництва і відходиспоживання.
Відходи виробництваформуються на підприємстві під час виробничого процесу. Пересічна людина малорозуміє масштаб відходів, які продукує українська промисловість. Насправді це сотнімільйонів тон часто токсичних матеріалів, проблема їх накопичення в Українідуже серйозна. Виробникам слід пам’ятати, що в хімії немає відходів, а є лишеневикористана сировина. Це знову ж таки питання ресурсоефективності, яке можеперетворити сміття на бізнес-можливості.
- залучити вторинну сировину у виробництво;
- зменшити закупівлі первинних матеріалів;
- підходити до дизайну товарів у такий спосіб, щобвкінці життєвого циклу вони могли у більшій мірі піддаватися переробці.
4. Зменшення енергоспоживання.
Про те, що споживання енергії, отриманої з викопного паливає причиною змін клімату, вже казано-переказано ще із середини 1990-х років. Алереальної актуальності питання енергоефективності в Україні набуло лише з ростомтарифів на енергетичні ресурси. Відтак, запровадження більш енергоефективнихтехнологій виробництва, зменшення енергоспоживання у побутовому блоці,отримання біогазу з органічних відходів, локальна генерація відновлюваноїенергії – це ті природоохоронні заходи, які тепер мають ще й комерційний сенс.
Якщо підприємство виробляє та експортує енергоспоживаючітовари (напр., холодильники, кондиціонери, телевізори), варто очікувати, що на міжнароднихринках може бути прискіплива увага до характеристик їхньої енергоефективності.Логіка зрозуміла: неефективне споживання енергії приладом впливатиме як наенергетичну систему, так і довкілля країни-імпортера.
В Канаді, ЄС та і в Україні вже існує окремий інструментінформування споживача про енергетичні характеристики товару – енергетичнаетикетка. Для окремих товарів вона вже є обов’язковою.
5. Дизайн та матеріали для товару.
Дизайн товару не обумовлюється екологічним законодавством.Але до цього аспекту можна підійти творчо й розширити аудиторію покупців. Наприклад,для диванів чи стільців можна робити знімну обшивку. У разі забруднення чипошкодження буде технічна можливість її випрати чи замінити. Це продовжитьтермін експлуатації меблів та зменшить кількість ресурсів необхідних длявиробництва нових товарів.
Залучення вторинної сировини допоможе знизити собівартістьтовару, сприяти вирішенню проблем із сміттям, а також допоможе у вибудові іміджувідповідального виробника. Наприклад, Adidas запустив лінію кросівок, верхнячастина яких виготовлена із переробленого пластику. Чому б ні? Тим більше, що запровадженнярозширеної відповідальності виробника та заохочення використання вторинноїсировини у виробництві в Україні зовсім скоро стане обов’язковим.
6. Органічне сільське господарство.
Суть органічного сільськогосподарського виробництва полягаєу виключенні з технологічного процесу штучних хімічних добрив, пестицидів,генетично модифікованих організмів, консервантів, стимуляторів росту тагормонів.
Як це сприяє захисту довкілля? Органічна сільськогосподарська практикафокусується на стимуляції функціонування ґрунту як природної екосистеми. Цесприяє накопиченню вуглецевих з’єднань та відтак вносить вклад у боротьбу зізміною клімату. Відмова від мінеральних добрив зменшує ризики забрудненняповерхневих та підземних вод.
У традиційному сільському господарстві штучні добрива, пестициди,гормони та стимулятори росту становлять значну частину собівартості кінцевоїпродукції. Відмова від їх застосування вилучить цю статтю витрат. До того ж,сертифіковані органічні продукти на ринку коштують більше ніж звичайні.
Водночас, специфіка органічного виробництва потребуєзміщення акценту на попереджувальні заходи (механічна обробка ґрунту та попередженнязахворювань тварин). Це часто потребує перегляду постачальників. Додатковихкоштів також вимагає й обов’язкова органічна сертифікація.
7. Практики зелених закупівель.
Окрім того, що підприємство виробляє товари чи послуги,воно також є споживачем на ринку. Адже йому потрібна й сировина, й приміщення,й послуги. Навіть якщо виробник дотримується природоохоронного законодавства,має кристально чисту репутацію, але закуповує витратні матеріали у порушникаекологічного законодавства, він фактично фінансово підтримує спосіб роботиостаннього.
Ці тонкі етичні моменти нерідко мають масштаби міжнароднихскандалів. Наприклад, порушення норм викидів забруднюючих речовин автомобілями Volkswagen,коштувало компанії мільярдних збитків, в тому числі і на канадському ринку.Тому, віддаючи перевагу постачальникам, що дотримуються обов’язковихприродоохоронних вимог та запроваджують добровільні заходи, підприємствомінімізує власні нефінансові ризики та підтримує свій бренд.
8. Система екологічного менеджменту.
Довгострокові вигоди для всіх
Дотримання підприємством природоохоронного законодавства та взяття добровільнихініціатив обіцяє економічні вигоди. За рахунок розповсюдженого явища «грінвошингу»,масової необізнаності українських споживачів у цьому аспекті та їх низькоїкупівельної спроможності, такі перспективи на національному ринку поки що нижчі.Але на ринках розвинених країн затребуваність природоохоронних практикгарантована. Наприклад, канадські супермаркети, підписуючи договори ізпостачальниками, вимагають ряд «добровільно-обов’язкових» документів, середяких є й такі, що стосуються охорони довкілля. А необхідність подавати звіти зкорпоративної соціальної відповідальності, які включають природоохороннийаспект, зменшує нефінансові ризики іноземних партнерів.
Природоохоронні аспекти виробництва товарів будуть перевагоюукраїнських експортерів при участі в державних закупівлях розвинених країн. ОскількиКанада активно впроваджує практики «зелених» закупівель, то вжитіприродоохоронні заходи та маркування дадуть більші шанси на успіх.
Дотримання екологічного законодавства та реалізація відповіднихдобровільних практик очікувано призведе до того, що ріст виробництва не буде супроводжуватисьбільшим навантаженням на довкілля. Це явище - «декаплінг» (decoupling) - єстратегічною основою сталого економічного розвитку.
У разі масового запровадження заходів щодо зменшення відходів та використаннявторинної сировини у виробництві, очікувано відбудуться структурні зміни векономіці та її поступовий перехід до “кругової економіки” («circulareconomy»).
«Кругова економіка» вже стала стратегічним напрямом розвитку окремихпровінцій Канади (Strategyfor a Waste Free Оntario) та ЄС (Circulareconomy package, 2014). Така трансформація призведе до значного скороченнявидобутку природніх ресурсів і пов’язаного з цим забруднення довкілля.