Для усунення режиму Януковича потрібно всього 100 000...

5-го серпня минув рік як заарештували Юлю. Я вирішив написати про це сьогодні, бо 5-го публікацій з цього приводу було достатньо.

Я дуже добре пам’ятаю той день, 5-те серпня 2011-го року, оскільки в момент виголошення продажним суддею Кірєєвим рішення про взяття Юлі під варту перебував у Печерському суді.

Ніяких криків, сліз відчаю, опротестувань, заперечень. Абсолютний спокій, світлий погляд та легка іронічна усмішка на її обличчі. Тимошенко знала, і я переконаний, що очікувала цього арешту, саме в той день.

Гадаю, що ніхто не сумнівається у тому, що вона без жодних проблем могла покинути Україну напередодні арешту. Перепон для цього не існувало. Більш того, я точно знаю, що такі пропозиції лунали від урядів багатьох найрозвинутіших демократичних країн світу. Здавалось би, що тобі треба, сховалася за дипломатичним представництвом, виїхала, отримала політичний притулок і керуй собі опозицією з-за кордону, аж до перемоги. Але ні. Не виїхала, не злякалася, не сховалася. Залишилася тут, в Україні, знаючи, що буде заарештована в час становлення тотальної диктатури криміналу і прокурорсько-суддівського свавілля. І це її свідома жертва.

Знаєте, Юлю можна любити або не любити. До неї можна по-різному ставитись як до політичного діяча. Можна по-різному сприймати здійснені нею кроки під час перебування в керівництві країною. Неможливо подобатись усім, і це нормально. Адже всі ми різні - скільки людей стільки думок. Але не можна сумніватись у надзвичайній мужності, незламності та громадянській гідності цієї тендітної, але дуже сильної і впевненої у своїх принципах жінки. Жінки-політика, жінки-матері, жінки-лідера. Переконаний, що так вважають не тільки прихильники, а й відверті опоненти Тимошенко. Адже такі особистості як Юля, з усіма своїми достоїнствами і недоліками, входять в історію назавжди і народжуються раз на сто років. Напевно ви зі мною погодитесь, що Юля - це вже символ, ціла епоха в нашій новітній історії.

Взагалі, період Незалежності України для багатьох людей абсолютно логічно поділився на нові етапи. На етап «становлення незалежності», етап «кучмізму», етап «до і після Помаранчевої революції» і от зараз - на етап «до та після арешту Юлії Тимошенко».

Що ж очікувати далі? На жаль, оптимізму мало. Хоча, я свято вірю в те, що Юля буде на волі. Раніше чи пізніше, обов’язково.

А зараз для мене ситуація виглядає так. Гадаю, що у «газовій справі» Тимошенко виправдають. Режим може зробити це задля спроби збереження, хоч якогось, свого реноме у міжнародному співтоваристві. Звичайно, врятувати репутацію Януковичу це вже не допоможе, але якийсь прецедент буде створено. Вони прекрасно розуміють, що ганебний сфальсифікований «газовий» вирок вже давно є очевидним проявом політичних репресій і боротьби проти інакомислення для всього цивілізованого світу. Тимошенко сприймається виключно як політв’язень, лідер української опозиції, що піддається тортурам і знущанням.

Натомість, уже найближчим часом, можливо 14-го серпня, можливо пізніше, Юлі оголосять інше рішення, вже по справі ЄЕСУ. Не маю сумнівів, що харківські «кірєєви-фролово-микитенки» оберуть для неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Власне, зроблено це буде таким чином, щоб між можливим виправданням у «газовій справі» та новим арештом Юля жодного дня не перебувала на волі. Ну а там і до звинувачень у вбивстві Щербаня, Джона Кеннеді, Мартіна Лютера Кінга або, й взагалі, Анвара Садата теж не далеко. Бо за логікою Януковича неважливо в чому звинувачують Тимошенко, хоч в чаклунстві, аби сиділа. Немає таємниці у тому, що влада прагнула б і фізичного знищення лідера опозиції, тільки б не заважала, тільки б не збурюувала суспільство. Адже вона, навіть за гратами, лякає Януковича до безумства.

Звичайно, я коротко висловлюю своє особисте припущення (деталізація аргументів надзвичайно широка, все у блог не вмістиш). І я хочу сподіватися, щоб мій прогноз був помилковим, і трапилось диво. Але в нашій країні, на жаль, чудес не буває. Хіба що...

Виникає питання, а що ж робити? Як врятувати Україну від цілковитої і остаточної окупації кримінально-олігархічним режимом? Як визволити Юлю?

На мій погляд, вихід з ситуації є. Водночас, він і простий, і складний. Переконаний, братва, що засіла на Печерських пагорбах, розуміє тільки одну мову - мову сили. Саме тому, я переконаний, що, і Юлю Тимошенко, і Юру Луценка, і всю Україну можуть звільнити 100 000 (сто тисяч) справжніх українських патріотів, що вийдуть разом на Майдани проти диктатури, проти кримінального режиму Януковича. Жоден спецназівець чи «беркуток» не ризикне виступити проти такої кількості людей, жоден міністр МВС не віддасть наказ на штурм. Вже через два-три дні ці сто тисяч переростуть в двісті, триста, мільйон. В цьому жодних сумнівів. От тоді цивілізований світ реально натисне, от тоді усі можливі санкції до очільників режиму негайно введуть, от тоді Янукович зламається. Політв’язнів звільнять. Власне, тоді правлячий режим буде подолано, а Янукович буде відсторонений від влади.

Інших варіантів, особисто я, не бачу. Поки що.

Хтось спитає, а чому не виходять зараз, а чому не вийшли раніше? Запитання цілком логічне. Відповідь проста і відома. Головна проблема - зневіра людей. І це справжня біда нашого часу. На жаль, наше суспільство захворіло інертністю. І це не провина людей. Це провина, в першу чергу, всіх українських політиків, що довели їх до стану абсолютного «пофігізму». Але, при цьому, скажіть мені, невже хтось сумнівається, що в Україні є критична маса у 100 000 громадян, що готові вийти на боротьбу проти режиму Януковича? І за Україну, і за Юлю, і за своє майбутнє. Звичайно є, їх десятки мільйонів. Просто, наразі, суспільство потребує лікування, в певному розумінні. Крім того, потрібні лідери, за якими підуть. Отже, все, що залишається - це правильно пояснити і організувати. Зачекаємо. Я переконаний, що це станеться, рано чи пізно, навіть неочікувано для багатьох. Звичайно, вже після жовтня-2012.

А поки готуємось до виборів і сподіваємось на достойний результат. А його потрібно буде не тільки отримати, а й захистити. Сьогодні, окрім ОО «Батьківщина» та ВО «Свобода», в Україні справжньої опозиції нема. Тому маємо бути разом, маємо єднатися, маємо боротися. Подобається це комусь чи ні, але реальною політичною альтернативою Януковичу в Україні залишається тільки Юлія Тимошенко. Інший «той хлопець» ще не народився. Значить потрібно докласти максимум зусиль, щоб витягти Юлю з-за грат. Адже, незабаром вибори президента, час швидко пролетить. І на мій погляд, Тимошенко повинна взяти у них активну участь. Зрештою, вибори президента можуть відбутися і достроково, з урахуванням тих обставин, про які я зазначив вище, а також у разі перемоги опозиції на виборах-2012.

P.S.Після оприлюднення списків Об’єднаної опозиції телефонують знайомі журналісти, багато людей пишуть листи на пошту та у ФБ з проханням прокоментувати (пояснити), що відбулося. Всіх цікавить, чому одні там є, а когось нема.

По-перше, свою особисту точку зору стосовно своєї неучасті у виборах, а також складання списків ОО та висунення у мажоритарних округах я виклав в одній з останніх публікацій ще за тиждень до з’їзду ОО 31-го липня, ось посилання: http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/press-nk/a71874

І по-друге. Я нічого не знаю про те яким чином формувався список. Так само, як і всі, почув його вперше на з’їзді Об’єднаної опозиції. Наразі, я не коментую ці списки з міркувань політкоректності. Скажу одне, вони не ідеальні, питання є. Але є і час все виправити. Як буде далі, побачимо. А сказати своє слово я завжди встигну.

Втім, я глибоко переконаний, що сьогодні не варто «товкти воду в ступі», сталося як сталося. Треба рухатись далі. Бо поки ми чубимося між собою, регіонали радіють і потирають руки. Зараз потрібно працювати «в полі», в мажоритарних округах, йти до людей, постукати у кожні двері. Потрібно зробити все задля нашої спільної перемоги на виборах. Адже, давно настав час рішучого бою з кримінальною ордою. Інакше можемо остаточно втратити країну. Цього допустити не можна.

Тримайтеся, друзі! Слава Україні!