Росія має "не перевести", а "випустити дух", або здохнути до Різдва

«Shut up and take my money» – каже Філіп Фрай, головний герой культового мультсеріалу західної культури Futurama. Я ж кажу Заходу – «Shut up and give us weapons and ammunition!».

Повномасштабне російське вторгнення в Україну – дикість, жорстокість, немислимий у XXI столітті жах. Проте, якщо подивитися під цинічним кутом зору – це ще й унікальний історичний шанс для України – знищити одну з найжорстокіших терористичних диктатур – Росію.

Захоплення російськими терористами Запорізької АЕС, відмова від інспекцій ядерних об'єктів на своїй території за Договором СНТ-3 – що це як не ядерний шантаж? Якщо масові вбивства мирних українців, ракетні обстріли Харкова, Вінниці, Києва та Одеси стали «звичайним» явищем і навіть нагнали оскому в ООН, то, можливо, ядерна палиця Путіна та загроза знищення людства спонукають світову спільноту припинити упадати перед Росією? Які ще потрібні докази та підстави, щоб дати рішучу відсіч агресору?

А світ летить до ядерної катастрофи. На годиннику Судного дня – сто секунд до опівночі – найнебезпечніший результат за 75-ть років існування атомної зброї. Життя, відкривши силу атома, знищує себе на початковому етапі технологічного розвитку. Мабуть, тому ми не можемо знайти інші цивілізації у безмежному космосі. Усвідомлення того, що живеш на краю загибелі твого виду, бадьорить як ранкове еспресо, перекинуте на білі штани.

Експерти всіх мастей переконують – Росія завжди підіймає ставки. Експерти заспокоюють – охочих полякати ядерною кнопкою достатньо та ніхто ніколи не натисне першим. Але факти говорять про інше. Росія, як запеклий терорист, захопила АЕС і тримає весь світ у заручниках. І поводить себе, як загнаний у кут щур, який не в змозі дати відсіч противнику на полі бою.

Сунь-дзи у книзі «Мистецтво війни» писав: якщо ти слабкий – прикидайся сильним, якщо сильний – слабким. Ось Росія і прикидається сильною, щоб приховати те, що не може вести війну в такому темпі й боїться бути похованою ЗСУ.

Ядерний шантаж, погрози захопити південь України (Кривий Ріг, Одесу) і дійти до Придністров'я – це блеф, щоб перевести дух. А для нас – час бити на сполох, закликаючи цивілізований світ покласти край імперським амбіціям Росії.

Військові резерви росіян закінчуються. Тут потрібен невеликий екскурс в історію совка. Радянська армія до кінця 70-х років минулого століття була мобілізаційною. За два роки після військової служби чоловіки проходили місячні збори, підтримуючи навички. Горбачовська перебудова у 80-х роках поламала мобілізаційний принцип. Збори майже не проводилися. У путінській Росії з мобілізаційною армією покінчили остаточно. Привіт Сердюкову за його реформу збройних сил, яка позбавила російську армію резервістів.

Щоб приховати кадровий голод, Росія розпочала формування регіональних батальйонів. Складаються вони з сільських бідолах, недотеп та п'яниць за сорок, яким нема чого втрачати. Такі собі батальйони гарматного м'яса імені Володимира Путіна. Йому ж не шкода – «бабы нарожают».

За правилами, ротація військових відбувається що три місяці. Граничний термін – пів року. Офіцера найвищої ланки можна «тримати» 9-ть місяців. Але такий строк перебування на фронті – це гарантована деморалізація. Військові будуть відмовлятися виконувати накази. Навіть у Чечні та Афганістані ніхто більше аніж пів року не служив. Охочих піти на гарматне м'ясо в Україні заради російського фюрера не так багато. Тому щоб отримати відпочинок, Росія веде ядерний шантаж.

У цій ситуації завдання України та ЗСУ – нарощувати інтенсивність військового тиску. Завдання Заходу – давати зброю та боєприпаси. Жодних переговорів. Лише переможна битва на знищення Росії. Атака аеродрому у Новофедорівці, тиск на півдні показують, що Україна це розуміє і не збирається давати Москві спуску. І це добре, інакше ворог перегрупується, збере гарматне м'ясо і знову кине його у кривавий борщ.

Капітуляція ж Росії зупинить щоденні ракетні обстріли українських міст, відкриє доступ до масових поховань, розпочне слідчі дії та запустить механізм репарацій. Останній добре відпрацьований у XX столітті на Німеччині, яка двічі платила, як країна-ініціатор війни.

Побоювання, що розпад Росії створить ризики для Заходу, не обґрунтовані. Ця риторика спрямована на те, щоб переконати світ зменшити нам військову допомогу. Тому на пишномовну репліку Дмитра Пєскова про "неможливість заперечення Росії" можна відповісти науково – те, що не можна заперечити, не можна й довести, відповідно – цього не існує. Reductio ad absurdum, або доведення від супротивного — один із поширених методів доведення тверджень в математичній логіці.

Зрештою, якщо не здолати Росію до католицького Різдва, тоді доведеться вести дискусію про розвал взагалі всієї Європи та сучасної цивілізації. А це означає – жодних Futuram, давньогрецького Лесбосу, ​​наукових теорій та духу Різдва.

Тож що важливіше: дух Різдва чи російський дух? Відповідь очевидна.