Люди по всій планеті ганяються за віртуальними створіннячками – покемонами. Вони шукають їх у парках, поліцейських дільницях і навіть на кладовищах. І знаходять. Ще десять років тому назад така історія була б сюжетом фантастичного твору. Тепер це реальність.

Покемономанія демонструє нераціональність людської природи. Людина – істота не логічна, а емоційна. Аргументи їй потрібні для того, щоб раціоналізувати емоційно прийняте рішення. Хочете впливати – знаходьте метафори й образи. Геть таблиці, хай живуть емодзі! 

Людина – істота, що грається. Homo Ludens. Десятилітні дослідження антропологів стверджують – дитина не вчиться в класичному розумінні цього слова, вона копіює батьків і найкраще засвоює новий досвід у грі. Виросте, одягне костюм, створить сім’ю, та про розваги не забуде. Прагнете взаємодії – додайте елемент гри або ж повністю перетворіть її на забавку. 

Дитячі патерни – найстійкіші. Ладен битися об заклад, що ядром покемономанії стали ті, хто в дитинстві гралися з кишеньковими монстрами (Pokemon – pocket monster). Досвід дитинства настільки стійкий, що дорослі можуть без жодних вагань відроджувати СРСР на Донеччині. Виховуйте свого клієнта змалку.

Із покеноманіяєю розмежування реальності та віртуальності зникає. Вже за 10-15 років взаємодія із тисячами віртуальними об’єктами стане цілком типовим явищем. Чи є у вашого бренда або  компанії ідеї щодо присутності у віртуальному просторі? 

Відключити

Щоденна аудиторія користувачів Pokemon Go у США обігнала аудиторію популярних соціальних мереж всього через два тижні після його запуску. В планах розробника – відкрити ринки Європи й інтегрувати рекламу до гри. Для маркетологів раптово відкривається нове поле для взаємодії зі споживачами. І професіоналами на ньому будуть підлітки – ті, хто вже зараз активно користується Snapchat та ігнорує Facebook. Тож чи не варто відкривати нам в компаніях нові вакансії, приміром шукати спеціалістів із покемонів?