Аніж дії гаранта дотримання Конституції.

Останні наполегливі заяви і дії Банкової щодо Києва, спроба в антиконституційний спосіб замінити очільника КМДА, змістивши з цієї посади обраного громадою міського голову, – це фактичне запровадження прямого президентського правління у Києві. Призначення нового тіньового «смотрящєго», прізвище якого починається на «Вав», в закінчується на «риш», лише підкріплює думку, що нову владу більше цікавить участь у «розпилі» 62-мільярдного бюджету та не меншого розміру тіньових потоків, а не добробут і права киян.

Я маю безліч претензій до дій нинішньої київської влади. Чотири роки саме я очолював єдину опозиційну фракцію у Київраді – фракцію Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Ми жодного разу не голосували ні за проекти річних бюджетів, ні за програми соціально-економічного розвитку. Ми закликали припинити варварську забудову Києва і до ухвалення на загальноміському плебісциті нового проекту Генплану зупинити будь-яке житлове і комерційне будівництво.

Це ми не лише активно протидіяли ухваленню злочинних детальних планів територій (ДПТ), але й системно оскаржували їх у судах. Це ми вимагали повернути у власність міста природні монополії; саме за нашим наполяганням була припинена кабальна концесія теплогенерації та тепломереж міста «Київенерго». Ми й далі наполягатимемо на тому, щоб саме місто володіло незаконно захопленими електромережами. Це ми постійно і системно викривали корупційні оборудки чиновників, на кшталт «Київавтодору» та «Київводоканалу».

Загалом ми знаємо всі вади нинішньої влади Києва, яка далеко не ідеальна. Але спроба запровадити пряме президентське правління шляхом призначення «ручного» глави КМДА – це не наведення порядку в місті, це не просто спроба «нагнути» Кличка – це позбавлення Києва місцевого самоврядування.

За попереднього Президента за допомогою рейдерського рішення сумнозвісного Окружного адмінсуду Києва в столиці було зачищено самоврядування на рівні райрад. Що отримав Київ унаслідок фактично прямого президентського правління на рівні районів – бачили всі. Єдине «покращення» – незаконні забудови, знищена інфраструктура та крамниці «Рошен» на кожному кроці. Реальна «децентралізація» в дії.

Нинішні спроби призначити главою КМДА необрану громадою особу – це відвертий наступ на громадянські конституційні права та самоврядні права київської громади.

Якщо Президент дійсно хоче допомогти Києву та киянам, він має захищати і розширювати місцеве самоврядування, а не знищувати його. Адже Київ завжди був самоврядним – від часів київського віча, де роль громади завжди була важливою. Навіть польські окупанти були змушені надати Києву самоврядне Маґдебурзьке право. Лише російські окупанти і «совєти» брутально нищили самоврядні права і традиції. Чи новообраному Президенту кортить опинитися в теплій компанії Сталіна та Януковича?..

Так само нахабні дії нових «смотрящіх», які прикриваються іменем Президента, лише підсилюють думки про справжні наміри нової влади.

На мою думку, Президент мав би не у рейдерський, антиконституційний, а почасти і бандитський спосіб ставити «ручного» главу КМДА, а користуючись своїми конституційними повноваженнями, відновити і захистити реальне самоврядування на рівні Києва:

-          припинити мафіозну практику призначення «смотрящіх»;

-          довести до кінця розслідування гучних корупційних справ;

-          поставити на місце будівельну мафію;

-          припинити пограбунок Києва через повернення ПДФО (Київ, на відміну від інших міст, отримує лише 40% цього податку, а мав би отримувати 100%);

-          почати нарешті виконувати зобов’язання держави перед столицею, визначенні Законом «Про столицю України – Київ»;

-          прибрати урядовий квартал за межі центральної частини міста, а не провокувати транспортний колапс перекриттям Європейської площі через марнотратні плани змінити адресу розташування Офісу Президента.

Зрештою, перед тим, як окупувати Київ, покажіть, на що здатні на рівні держави!

Зміни влади у Києві можливі лише шляхом виборів, проведених у бездоганно законний спосіб, а не призначенням глави КМДА і формуванням «ручної» продажної більшості.

А почати варто усе ж із повернення самоврядування на рівні районів. Інакше волелюбний Київ чинитиме опір нахабним спробам «рейдернути» владу в місті. І тоді очільник держави зможе на собі відчути всю силу київського віча і прямого народовладдя.

Досить думати – дійте.