Відомо,що агресор перш ніж напасти на сусідів готує напад, організовує, мобілізує силита розробляє плани окупації. Тобто, простіше кажучи готує план А, якщо він неспрацьовує, то, тоді має вступати в дію план Б і так далі. На сьогодні, ні длякого не є секретом, що на початку Другої світової війни як гітлерівська так ірадянська імперії готувалися до війни між собою. Питанням було, хто першимрозпочне бойові дії. І в одних, і у других були свої плани нападу і окупації.
Безсумніву, підпорядкувати собі Українську державу у Кремлі мріяли завжди. Післярозпаду радянського союзу у нас в українців з ’ явивсяшанс швидко взятися за розбудову власної держави. Але, з причин комуністичногомисленні і фактичної відсутності лідерів-державників та провідної верстви, шансбув втрачений. З цього скористалися в Москві, там зорієнтувалися доволі швидко,і щоб спокійно без втрат готували політтехнології поступового перетворенняУкраїни на малоросію. У Кремлі протягом двадцяти років розробляли планинасадження нібито всенародним голосуванням спочатку проросійської а потім іросійської влади. Виділяючи на це великі кошти з бюджету РФ. Але завдякиреволюціям, українці відстоювали свою незалежність.
Тепер,ми маємо ситуацію, коли три роки тому російські плани не дозволити українцямвступати в європейські структури як незалежна нація-держава, вилилися в кривавепротистояння і Революцію гідності та війну України з Московією. Плани Москвибули відірвати Південь і Схід України за рахунок, начебто, захистуросійськомовного населення. Але, такі плани провалилися і Кремль наважився пітивійною, ввівши російські війська як у Криму, так і на Донбасі. Будемо вважатице путінським планом А.
Насьогодні, багато говориться про різні сценарії вирішення військової агресіїРосії проти України. Маємо різні думки, і про замороження конфлікту, і про те,що Міські угоди не працюють та працювати не будуть, і про Норманський форматпереговорів до яких мали би долучитися Американська сторона. Всі ці переговоримають вигляд, що нам хочуть всерйоз допомогти, може і так, - але чи зупиниласяРосія у своїх намірах нас поглинути і знищити? Мабуть що ні. Ось, недавно, уЦентральному банку РФ похвалилися, що золотовалютні резерви Росії з першогоквітня по перше травня, збільшилися на 3, 09 мільярдів американських доларів ідосягли в цілому 400, 99 мільярдів. Як же так, за рахунок чого в РФ зростаєзолотовалютний резерв? Адже, санкції які оголосило світове співтовариство, малиби навпаки зменшити даний резерв до нуля.
Росіяніколи не шкодувала грошей на дестабілізацію політичної ситуації в Україні. Засловами військово-цивільного керівника Донецької області Павла Жебрівського,тільки на війну на Донбасі Кремль витрачає за рік більше трьох мільярдівдоларів США, за три роки маємо цифру приблизно десять мільярдів доларів. А є щеокупований Крим. Якщо РФ особливо не страждає від санкцій, і їхні валютнірезерви збільшуються, то це означає, що Москва має і буде виділяти кошти навійну і на те, щоб не відпустити нас від своїх «братніх» обіймів. Грошівиділятимуть як на видимий фронт так і на не видимий, що не менш небезпечний яквидимий. Тобто, на те що ми називаємо «гібридну війну». Росія, окрім військовоїагресії, давно вже веде проти нас війну інформаційну, пропагандистську,психологічну, економічну, кібернетичну, енергетичну тощо. Будемо називати цепутінським планом Б.
Найголовніше,що хоче нам доказати Путін і кремлівська компанія, що ми українці не в змозізберегти і збудувати власну державу, що ми не нація, і що ми не здатнівідстояти свою незалежність. Тому, тут у нас в Україні будуть діяти спецгрупипутінського ФСБ, які провокуватимуть сутички, провадитимуть паніку середнаселення, розповідатимуть людям, що ми Європі не потрібні, вестимутьінформаційні атаки паплюжачи усе українське. Спекулюватимуть як завжди напитаннях мови, ділитимуть на Схід і Захід, нав ’ язуватимуть«рускій мір».
Нажаль, допомагатимуть Кремлю і продажні українці, які є в Росії, одні втекли відукраїнського закону, інші продалися за гроші, ще інші піддалися московськійпропаганді. Ось один із так званих оглядачів сайту «Україна.ру», ОлександрЧаленко говорить, нібито, рано чи пізно на Волині буде друге АТО, і що ще 2014році там говорили про так звану «Янтарну республіку», що на тих рівненськихземлях давно уже тече своє місцеве життя, що київської влади там вже немає.Зрозуміло, що проблема з бурштином існує, але, не така якою її подаютькремлівські пропагандисти. Знаємо, що на Закарпатті, Москвою виділяються гроші наактивізацію так званих русинів, що підігріваються московськими подачкамиугорські, румунські певні політичні сили, які висловлюють претензії наукраїнські території. Російські спецслужби добряче сварять нас з поляками.
Унас є проблеми з нашою українською владою, після Революції Гідності усісподівалися на чесну не продажну владу. Але, не так сталося як гадалося, колиговоримо – теперішня українська влада, зразу згадується слово – корупція.Українці втомилися від представників колишньої влади, які перетасовуються яккарти, міняють назви партій і самі партії, завжди залишаються при владі. Чомусьсклалася думка, що той кому вдалося «прорватися» до влади, має нахабно красти ібагатіти, в той час коли українці бідніють.
Обравшисправжню Українську владу, можна сподіватися на те, що вона зможе дати собіраду з агресором і її агресивною політикою щодо нашої держави. Уже, сьогодніможна побачити як наші спецслужби ставлять на місце росіян які можуть приноситишкоду Україні, наприклад, не пустивши російських журналістів на Євробачення,які побували незаконно в Криму. У Росії і Кремлі повинні знати, що з Україноюжартувати не можна, у нас своя держава, свої правила гри, і ніхто крім насвирішувати як нам жити і з ким дружити не буде.
Попривсе, усім нам потрібно приготуватися до провокацій і різних пакостей з бокуМоскви. Маємо навчитися давати відсіч будь-якому тиску з боку російськоїпропаганди та антиукраїнських дій Кремля. Ефективніше протистояти ворогу можнабуде якщо добре згуртуватися. Навести лад в політичному спектрі України, непіддаватися на придумані в Москві розколи партій і політичних сил, особливо цестосується правого спектру. Громадянське суспільство має зобов ’ язативладу побороти корупцію, якщо не хоче, потрібно поміняти владу. Україна не маєбути олігархічною, вона має бути правовою, демократичною Європейською країною.
Неможна опускати руки, думати, що нас зможуть зламати, навпаки постійноготуватися до боротьби з підступністю північного сусіда. Скільки б не придумалипланів з дестабілізації ситуації в Україні у Москві, маємо бути на по готовіполамати їм ці плани.