Постійно приймаються закони, якими вносяться зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту – КПК України), проте ці зміни не стосуються проблем, які описані нижче.

Серед основних проблем кримінального процесу потрібно виділити наступні:

- повторне накладення арешт на тимчасово вилучене майно. Правоохоронці прийшли з обшуком до фізичної особи, вилучили значну суму грошей, хоча вилучення грошових коштів і не було зазначено в ухвалі. Після обшуку слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна. Суд відмовив у задоволенні такого клопотання, проте слідчий нічого кращого не придумав, як звернутися через 2 тижні після обшуку з аналогічним клопотанням до суду і інший суддя задовольнив клопотання, і судячи з усього не особливо читаючи клопотання і звертаючи увагу на те, що 48 годин для звернення з таким клопотанням минули як пару тижні тому. Арешт майна було скасовано через півтора місяці. А кошти було повернуто через декілька місяців.

- вилучення майна, яке не зазначено в ухвалі. Слідчий вилучив гроші, які не були зазначенні в ухвалі, якою дозволено проведення обшуку. На жаль, це постійна практика, приходять на обшук і вилучають більше, ніж зазначено в ухвалі.

- проведення обшуку за іншою адресою, ніж та, яка визначена в ухвалі. Це теж досить часто відбувається, бо особа до якої прийшли з обшуком не завжди може побачити, що в адресі, яка зазначена в ухвалі є помилка, а отже, можна не пускати правоохоронців на обшук.

Відключити

- вилучення майна під час обшуку третіх осіб, які не мають жодного відношення до кримінального провадження. О цей кейс мій улюблений, бо прийшли з обшуком до юридичних осіб, які взагалі не були зазначені в ухвалі і відповідно вилучили майно, яке зовсім не має ніякого відношення до юридичних осіб, які ніби-то причетні до кримінального правопорушення та які фігурували у Витязі з ЄРДР.

- арешт майна третіх осіб закордоном у рамках кримінального провадження в Україні. У кримінальному провадженні особа була допитана у якості свідка. Майна в Україні ця особа не мала, проте закордоном відкритий рахунок і на ньому знаходилися гроші. При намаганні перерахувати грошові кошти виявилося, що накладено арешт на ці гроші шляхом звернення у рамках міжнародного співробітництва. І клієнту довелося шукати адвокатів закордоном для зняття арешту.
- не повнота досудового розслідування, як наслідок суперечність змісту обвинувального акту зібраним доказам. Так склалося, що кримінальні провадження тривають роками або дуже швидко завершуються і передаються до суду. На стадії підготовчого судового засідання судом оцінується тільки те, чи відповідає зміст обвинувальному акту ст. 291 КПК України, докази оцінюються судом під час повноцінного судового розгляду, на це йде певний час і поки дійне до винесення вироку, проходять не місяці, а навіть роки, а обвинувачена особа увесь цей період втягнута до постійних судових засідань, несе витрати на адвоката.

- повторне звернення щодо обрання запобіжного заходу при відмові у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у випадку, якщо особа на думку органу досудового розслідування, переховується від слідства.

- неявка прокурорів у судове засідання. Ця проблема наявна, бо прокурори не завжди ходять у судові засідання, а враховуючи, що засідання по справі відбуваються десь раз на місяць, то вирішення питання може затягнутися на кілька місяців. У моїй практиці жодного разу суд не перевірив підстави неявки прокурора в судове засідання.

У цьому огляді я не пишу скільки часу зайняло вирішення окреслених проблем, тому що кожний випадок має свої нюанси і можна лише в загальному сказати, як може бути. Але адвокат, вивчаючи кожне питання зможе зорієнтуватися з урахуванням реалій української системи правосуддя.

Відключити

Вважаю, що вирішити більшість зазначених проблем можна тільки шляхом належного законодавчого врегулювання, тобто внесення змін до КПК України.