Тут Гарант української Конституції (за словами Мендель) запропонував нову утопічну ідею, аби відволікти громадян від складних ковідних часів. Пропонує перемістити частини органів виконавчої влади в регіони, або навіть центри громад. Хоча плани невиразні, але проблема насправді багатогранна. У зв'язку з очевидним перевантаженням Києва вже років так 15 мусується ідея переміщення столиці, або частини столичних функцій.
Світовий досвід демонструє різні приклади. По-перше, слід згадати Південноафриканську Республіка, де 5 столиць – головна у Преторії (виконавча влада), парламент у Кейптауні, Верховний апеляційний суд у Кейптауні. Історично це були головні столиці трьох провінцій ще британського домініону, а у 19 столітті – Капської колонії (Кейптаун) та незалежних бурських республік Трансваалю і Оранжевої. І зараз держава досить чітко ділиться на кілька історико-культурних регіонів, які і представляють столиці в рамках політичного компромісу.
У Перуанській Конституції поряд з столицею Лімою закріплене значення Куско як історичної столиці (ще з часів Таунтісую – імперії інків).
Варто згадати і приклад Федеративної Республіки Німеччина. Федеральний суд справедливості та Федеральний Конституційний суд розташовані у Карслрусі в південній землі Баден-Вюртемберг.
Був експеримент і в нашому регіоні. У 2012 році Саакашвілі переніс парламент до Кутаїсі – історичного міста на заході держави (один з аргументів був – що парламент незалежної Грузії не може залишатись в тбіліській будівлі, побудованій за ініціативи Лаврентія Берії). Але експеримент тривав недовго – вже у 2018 партія Іванішвілі “Грузинська мрія” повернула стару норму Конституції, і місце парламенту в Тбілісі.
Більшість ж випадків – це повномасштабне перенесення владних органів у одне периферійне місто, що починає відігравати паритетну роль зі старою столицею, яка залишається найбільшим мегаполісом та економічним центром. Це випадок Бразилії (Ріо-де-Жанейро та нова столиці Бразиліа), Нігерія (Лагос та нова столиця Абуджа), Танзанія (Дар-ес-Салам та Додома). Переважно стара столиця – це портове місто, що задихається від перенаселення, а нова розташована в районі географічного центру чи принаймні у віддаленні від моря. Також у федераціях нова столиця викликана потребою обмежити вплив найрозвинутішого суб’єкта на загальну політику.
І найголовніше –переважно залишається одна головна столиця, і друга напівсимволічна. Більша кількість – виняток, зумовлений слкадним історичним розвитком. В наших же умовах, на фоні незакінченої децентралізації такі перенесення можуть зумовити ріст федералістських, а то й в окремих регіонах сепаратистських впливів.
Інша справа – перенесення окремих державних органів меншого рівня. Можливо дійсно Держлісагенству місце в Коростені, а Морській адміністрації в Миколаєві. Але перенесення, переїзд кадрів потребує коштів, і повинен вирішуватись в спокійному темпі, а не до наступних президентських виборів.
А загалом в час інтернет технологій особиста присутність не так критична. Натомість взаємна комунікація центральних органів надважлива в складних умовах війни та децентралізації. А з часом можна буде створити нову столицю – як амбітний проект держави-переможця у війні. Наприклад в козацькому Чигирині. Поряд з княжим Києвом.