Після святкувань трохи влігся порох. І можна тверезо оцінити, що сталось. Принаймні 50 тисяч активного українства, що дотичне до війни, вийшли на "альтернативний" марш. І перформанси Президента просто сховалися. Хоча і він це розуміє - недарма оголосив про намір зробити 29 серпня Днем пам'яті, про що роками вимагали у попереднього Гаранта.
Але це насправді другорядне. Головне - народне піднесення, якого не бувало чи не з Революції. Принаймні після 1 грудня 2013 я не пам'ятаю таких масових зібрань. Характерний приклад українського менталітету - ми не любимо офіціозу, а протидія чи байдужість влади підігріває активність. Держава умертвляє, а громада оживлює. Це від багатовікової бездержавності, коли влада була ворожою. У майбутньому слід переходити до іншого мислення, якщо хочемо зберегтися. І зародки вже є - інститут Армії, навколо якого єднаються ветерани, капелани, волонтери..
А загалом історія України далі рухається по спіралі. Якби Янукович колись не був таким зажерливим і необережним - не довів би до Майдану. То ж все тільки починається. Активну, пасіонарну меншість не можна злити, вона ядро суспільства. І новій владі краще вивчити урок. Краще для всіх нас - бо війна триває, і внутрішні потрясіння можуть мати непередбачувані наслідки. Але річку Історії не зупиниш - вода знайде собі дорогу. І горе, коли хто стане в неї на шляху.
Главное сайт