З іншого боку, формат між двома популістами - це закономірний вирок Франції. Навідміну від англосаксонського світу, де попри модернізацію зберігалась спадкоємність з минулим, тим духом героїчної давнини, французи вже тисячу років грають роль революціонерів християнської цивілізації. Альтернативна імперія Каролінгів як опонентів Римської імперії, що встпуали в союз з Багдадом проти Нового Риму. Клюнійська реформа, що закріпила церковний розкол в 11 ст. 13 і 14 ст. покладене на знищення Візантії. Філіп Красивий з його цезаропапізмом. Врешті так зване просвітництво - джерело масонерії,безбожництва та соціалізму аж до останніх десятиліть (саме зі Сорбони пішов 1968 рік і торжество лівацтва та гендеризму). 

Чи врятує хтось Францію, окрім малоймовірного повернення до монархічних традицій? А нам краще не орієнтуватись на них, а шукати здорових сил в Центральній Європі, у глибинці США. Тим більше що Париж вже понад 100 років шукає дружби в Москві, вбачаючи в неї свого двійник по руйнуванні зсередини християнського Окциденту
Зовнішня політикаісторіософія