З листопада минулого рокудіє мораторій на експорт деревини. Цюзаборону на експорт було введено терміном на 10 років законом за якийпроголосували 233 депутати усіх парламентських фракцій. Однак, ще не пройшов ірік, а Уряд вже активно намагається її скасувати, тому що це суперечить Угоді зЄС і СОТ. А невиконання цих угод заважає Україні отримати кредит ЄС обсягом 1,2млрд. євро. Детальніше про це написала усвоїй
статті «Бизнес по-украински.Экспортируем деревья, а покупаем стулья» експерт Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД) Крістіна Аврамченко.
Ситуація, яка склалася ізмораторієм на експорт деревини, показує незлагодженість роботи Верховної РадиУкраїни та Уряду. А також, відсутність єдиного бачення розвитку економікикраїни. ІСЕД неодноразово наголошував на необхідності напрацювання загальногобачення розвитку української економіки і в рамках цього бачення розвитку кожноїгалузі окремо.
Експерти Інститутурозробили Політику економічного прагматизму, де описали як Україна може досягтишвидкого економічного зростання. На нашу думку, ключем до успіху є розвитокекспорту і збільшення виробництва продукції з високою доданою вартістю.Відповідно до цих двох критеріїв ми поділили усі сектори української економікина 4 категорії і визначили, що вся політика має спрямовуватися на те щобзбільшити додану вартість та експорт, тобто щоб якомога більше секторівперейшло в першу групу.
Наприклад, на сьогодні виробництвомеблів знаходиться у четвертій групі, тобто воно не є ні високотехнологічним,ні експортоорієнтованим. Значить держава має розробити механізми, щоб збільшитиекспорт меблів та додану вартість у цій галузі. Це може бути за допомогоюскасування мита на імпорт обладнання, що не виготовляється в Україні,страхування ризиків експорту, податкових стимулів для переоснащення виробництвата збільшення якості продукції, тощо.
В цьому ключі депутатибули праві в своїх прагненнях розвивати деревообробну промисловість, а неекспортувати сировину. Однак, помилка була в методах. Потрібно було комплекснопідходити до цього завдання, а не приймати точкове рішення не узгоджене ізКабінетом Міністрів України. А Уряд в свою чергу має не бездіяти простовиконуючи міжнародні зобов’язання, а займати активну позицію і формуватипорядок денний парламенту.