Що сталось в ООН?
 
Хто проголосував за цю резолюцію?Можна сказати – весь світ. Весь світ - це 14 членів РадБезу + утримання США,які до цього завжди накладали вето на такі резолюції, спрямовані на засудження Ізраїльськоїполітики. Це і Франція, Британія, Ангола, Єгипет, Уругвай,Іспанія, Росія, Китай, Японія, Сенегал та Нова Зеландія та інші.Одним словом – весь світ проти Ізраїлю, точніше – проти Натаніягу, дії якоготеж не особливо подобаються багатьом ізраїльтянам. Чого Україна мала б пітипроти міжнародного права і всього світу?
 
Ми всі розуміємо, що такаситуація склалась, як говорять коментатори, через позицію США і ніби спробупомсти ненависному Натаньягу командою Обами, якому той напсував із іміджеммиротворця.

1.      Про міфи щододружби України з Ізраїлем і Натаньягу.
Дуженатягнутою є теза, що Ізраїль ставиться до України яякось особливо дружньо. Які всюди, є різні виборці і їх партії. Деякі ізраїльські політики ставляться доУкраїни краще, деякі – гірше, нічого особливого. Окреме питання – уряд Натаньягу,його проросійська позиція. Складається враження, що Ізраїль часів Натаньягу дужецінує мову сили, які сам любить застосовувати і поважає в інших. Вцілому недружнюдо себе Росію він боїться і на стосунки з нею зважає, на дружню до себе Українувін може прилюдно наплювати, а тепер і звинуватити в своїх проблемах,користуючись її слабкістю.

Якщооцінювати ситуацію, наприклад в розрізі порівняння стосунків Ізраїль-Росія іІзраїль-Україна, то для українців мало б скластись погане враження про Ізраїль.
Подивітьсясамі.

-         Ізраїльофіційно продає великі об’єми зброї Росії, а не Україні, зокрема ібезпілотники, які задіяні на східному фронті проти нас. Хоча окреміізраїльтяни, приватні особи, допомагали нам в війні. Хоча і окремі приватніособи – ізраїльтяни допомагали і ОРДЛО.

-         Ізраїльне підтримав санкції проти Росії, практично не підтримував протягом останніх2-х років  «українські резолюції», хочазасудив анексію Криму. Це напевне, єдиний явний плюс в наших стосунках, іто  - як підтримка ініціативи Заходу.

-         Росіяофіційно чи напівофіційно співпрацює з основними ворогами Ізраїлю  - ХАМАСом, Іраном і підконтрольною йому Хезболлою,Ассадом, і нічого – Натаньягу аж біжить на зустрічі з Путіним, дуже переживаєщодо стосунків з ним і т.д. Україна переживає щодо стосунків з Ізраїлем,бореться з антисемітизмом – в нас напевне один з найнижчим рівнів антисемітизмув регіоні, проізраїльське лоббі в нас при владі, проте Ізраїль не підтримаврезолюцію про Голодоморв Кнесеті, президент Ізраїлю в стінах Верховної РадиУкраїни звинуватив українців у співучасті в Голокості… Що можна ще сюди додати?
 
2.      Проможливі втрати в торгівлі, економіці та міжнародній підтримці
Щобне забивати ефір цифрами і таблицями – торгівля України з арабським світом іІзраїлем не співмірні, - не на користь останнього. Тому не про це требапереживати.

Ащодо міжнародної підтримки – навіть якби ми утримались щодо цієї резолюції - одинІзраїль проти пів сотні арабських країн плюс мусульманський світ… Я мовчу про консолідованупозицію всіх країн Заходу, які є нашими стратегічними партнерами. Навіть якщо бми утримались всупереч позиції практично всього світу – ви думаєте Ізраїльпродав би нам хоча б безпілотники?

3.      Продовженняситуації і висновки.
Очевидно, що сьогодні Натаньягу програв резолюцію вООН. Він гарячково намагається вийти із патової ситуації, надіється на переглядполітики США новою адміністрацією Трампа, може під впливом цих обставин почавістерично боротись із «ворогами Ізраїлю» по всьому світі – відкликати послів зокремих держав, відміняти візити тощо. Подивимось – як в нього піде з Росією. Протеце можна швидше розуміти як спробу перекласти відповідальність за програш вміжнародній політиці на плечі інших.
 
Хочеться запитати - кому він такими діями зробить гірше?Думаю – в першу чергу собі і Ізраїлю, який є торговою імпортозалежною країною.  Наступний прем’єр швидше всього відмежуєтьсявід таких дій і спробує вирівняти стосунки. Проте потрібно віддати належнеНатаньягу в його принциповості і наполегливості і хотілося б побажати такоїнаполегливості українському уряду, тим більше, що незабаром така потребавиникне – зокрема щодо реакції країн колишнього СССР, які будуть підтримуватианексію Криму Росією. Напевне - досить вже ховатись між крапельок дощу, якпоказує ситуація з Ізраїлем – світ любить і поважає сильних. Якщо ми перестанемобоятись відстоювати свої інтереси, щоб тільки не образити цим когось іншого –ми зробимо крок до побудови сильної країни, з позицією якої потрібнорахуватись.
міжнародна політика