Реформи лісової галузі України – заготівля деревини обвалилась на 30 відсотків

Результат сумний. Раніше без реформ галузь заготовляла 20-22 млн, з «реформами» - 14-15 млн кубів деревини. Мало того, заготівля деревини і далі зменшується. Що далі?

Чому головним KPI лісової реформи є виключно виконання фінансового плану найбільшого підприємства галузі – ДП «Ліси України»? Бо чомусь ефективність роботи НАК «Нафтогаз» оцінюють в обсягах видобутого для українського ринку газу. «Енергоатом» хвалять за збільшення обсягів виробленої електроенергії. Аграріїв - за зростання врожаю. Сервіс «Дія» оцінюють за кількістю наданих послуг, а не лише за розмірами сплаченої комісії.

Дивує, чого попри широкий спектр завдань лісівників Державне агентство лісових ресурсів оцінює перемоги ДП «Ліси України» виключно по кількості надходжень коштів до бюджету та зростанням вартості одного куба деревини. Чому керівник ДАЛРУ Віктор Смаль показово пишається цим, в той же час розуміючи, наскільки негативно такі KPI впливають на деревообробну і меблеву галузь? Скільки ще можна переймати кращі практики ефективності відомого МММ, де «завтра завжди дорожче, ніж учора»?

Цифри не дадуть збрехати: обсяг поставок деревини у 2022-2024 роках на 30-40% менший, ніж у 2015-2018 роках, коли не було жодних реформ, крім введення мораторію. Причому, відповідно до статистичних даних, значний відсоток падіння припадає саме на ДП «Ліси України», тоді як критиковані агролісгоспи намагаються тримати рівень заготівлі.

А на початку 2025 року ситуація з відвантаженням вже купленої деревини взагалі критична. Наразі по багатьох контрактах виконується лише 10-30% від плану біржових угод.

Для падіння рівня заготівлі деревини можна знайти багато виправдань: війна, мобілізація працівників, мінування лісових територій на прикордонні, відсутність прозорого ринку лісозаготівельних послуг. Але які за три роки конкретні кроки вжило ДАЛРУ для запобігання цим ризикам? Хіба не для вирішення цих та інших питань, підвищення ефективності в галузі за два роки двічі проводили реформу? Тоді чому вони такі не вирішені?

На думку бізнесу, найбільший вплив спричиняє помилкова політика, яка зосередилась здебільшого на збільшенні суцільних рубок головного користування, де вирубуються лише найцінніші породи деревини. Тим часом рубки догляду проводяться в недостатніх обсягах. Натомість лісівники концентруються на скандальних рубках, будівництві доріг в Карпатах. А більшість облестей не отримують достатнього рівня ведення лісового господарства.

Навіть екологи відзначають, що відповідальне лісокористування, збільшення рубок догляду дозволить подвоїти заготівлю деревини в регіонах без шкоди для довкілля.

Однак лісівники, орієнтовані виключно на виконання фінансового плану, нехтують важливими, але малорентабельними рубками догляду. Бо треба звітувати ДАЛРУ про постійні «перемоги». А деревини стає все менше.

Доки лісівники звітують, деревообробники і меблевики працюють. Експорт товарів деревообробної та меблевої промисловості у 2012-2022 рр. зріс із $1,06 млрд до понад $2 млрд. Галузь забезпечує 4,1% експортної виручки країни та має позитивне сальдо торгівлі у понад $1,25 млрд. Поставки до ЄС складають переважну частину українського експорту деревообробної продукції.

Українські виробники мають значний потенціал для співпраці з ЄС - багато європейських компаній вже інвестували більше 40 мільярдів гривень у деревообробну та меблеву галузь України.

Подальша інтеграція українських підприємств у європейські ланцюги постачання дозволить не тільки підтримати економіку України, але й забезпечити європейські ринки якісною продукцією з високою доданою вартістю. Особливо це стосується співпраці з європейськими ритейлерами, такими як IKEA, JYSK, і XXXLutz, які активно працюють в Україні і зацікавлені в розвитку цієї галузі.

Це добре. Але де деревина? Чи вже потрібно вчитися робити дерев'яні меблі без дерева?

Чому керівник ДАЛРУ Віктор Смаль за всю каденцію не провів жодної ґрунтовної зустрічі на цю тему з провідними компаніями деревообробної і меблевої галузі?

Можливо вже настав час комусь нести персональну відповідальність за результати реформ?