Чому відновлення експорту необробленої деревини не допоможе ДП "Ліси України"

Попри реформи та гарні звіти, ситуація в українській індустрії продукції з деревини найскладніша за крайнє десятиліття. Аукціонні торги через невиправдано високі ціни буксують,  деревообробні підприємства зупиняються. Вже під кінець року економічні дірки підкосять фінансовий план не тільки переробників, а й ДП “Ліси України”.  Як же лататимуть діри? 

Мінусові рекорди

Ситуація з продажем деревини в Україні чи не найгірша за всі роки незалежності .  Якщо говорити мовою цифр, то цьогоріч ДП “Ліси України” скоротило заготівлю деревини з традиційних 18-20 мільйонів кубометрів до… 13 мільйонів. Але навіть ці обсяги продати на біржових торгах лісівники не в змозі. Ситуація наскільки кризова, що навіть очільник ДП “Ліси України” Юрій Болоховець визнає у публічних виступах, що обсяги проданої деревини виконуються на рівні 60 відсотків. Тобто де-факто ринок деревини з штучних причин у 2023  в порівнянні із 2021 скоротився майже вдвічі.

Причини такого скорочення переважно економічні. В 2021 році міжнародні ринки лісоматеріалів та меблів були на підйомі. Тепер же вони в затяжному піке. Скрізь простежується тотальне падіння попиту на будівельні матеріали та меблі, в багатій Польщі банкрутують переробники,  польські лісівники не можуть продати деревину, Німеччина демпінгує експортом дешевого лісу. В цілому, у плитному виробництві, європейські переробники масово заміщають круглу деревину дешевим рециклінгом – вторинною дров’яною сировиною, за переробку якої ще й отримують підтримку від держави. І лише по залишковому принципу докуповують круглу деревину, згідно чіткої та передбачуваної системи закупівель, яка гарантується законами про ринок деревини. Такі падіння ринків циклічні і відбуваються вже не вперше. І для виправлення ситуації велосипед із дерева вигадувати не треба. Треба знижувати ціни. Щоб вижити, меблевики тотально і постійно знижують ціни та чітко заявляють, що якщо ціна на деревину не знижуватиметься ринково, то все зупиниться. Адже переробна галузь вже не один місяць працює в жорсткий мінус.

А що ж із ціною на деревину на українських біржових торгах? Попри величезне падіння ринків у всьому світі, українські ціни - “незламні”. Деревина вартує так же, як і у щасливому 2021 році, а іноді навіть ще дорожче. Чому ДП “Ліси України” формує такі стартові ціни? Тому що! Ніхто цього пояснити не може, бо в державі так і не прийняли закон, який регламентував би  методику формування цін на деревину та правила її продажу.

У підсумку організовані таким чином торги призвели до накопичення величезних обсягів непроданої сировини. За різними оцінками, маємо вже більше мільйона кубометрів деревини, яка просто псується на складах. Одна справа, коли на складах трішки залишків дров. Інша -  коли не продаються навіть ділові сортименти (пиловники, фанерна сировина). Тоді втрати якості оцінються десятками (а то і сотнями) мільйонів гривень. А на додачу повністю або частково зупинено всі ключові деревообробні заводи. Стоять виробництва в Коростені, на Рівненщині, Волині, Львівщині, Прикарпатті.

У той час, коли в Європі йдуть війни з сировинними експортерами з України (зерно), ДП “Ліси України” вирішило шукати підтримку не в українських переробників, а в міжнародних трейдерів. Cаме тому вперше за 10 років відверто заговорили про пріоритет продажу необробленої деревини саме для експортерів, сформували для них окремі ексклюзивні умови. Нерезидентам немає потреби заморожувати оборотні кошти для оплати гарантійних внесків, які сягають до 10% від вартості лотів. Це вимагають лише для вітчизняних покупців.

Рецепт рятівної соломинки плану фінансових надходжень  у ДП “Ліси України” зараз такий: “Не купують дорого свої українці - будемо продавати багатим європейцям”. 

Ліс-кругляк - у корках на кордоні

Здавалось би, продавати в Європу - геніальний план. Але НІТ.  Тту деревину ще треба довезти. Саме довезти - бо в найближчі півроку наші морські транспортні можливості будуть заблоковані. Так, для голодуючих африканців ООН зерновий коридор організовувала, а заради деревини таких активностейне спостерігається. . А морськими шляхами до війни експортували чи не найбільше  паливної деревини та щепи.  Тому для експорту кругляку залишається тільки один шлях - залізничний. Бо возити деревину автовозами закордон – заборонено.

Залізничний шлях експорту деревини – більш-менш продуктивним був лише  до війни. З початком повномасштабного вторгнення росії у нас на кордоні не стало більше колій. А кількість вантажів у напрямку західних залізних переходів зросла у місцями у геометричній прогресії. Станом на сьогодні, один цикл доставки таких експортних вагонів може тривати майже місяць. 

Крапля в морі

Експерти-логісти деревообробної галузі  спеціально на наш запит порахували спроможності української транспортної системи  у перевезенні деревини. Виходить, що сукупно, навіть дуже піднатужившись, українські лісівники зможуть вивезти через польський та румунський кордони в середньому максимум -40-50 тисяч кубів деревини щомісяця.  Більше просто фізично не пролізе через кордон.

Нескладно порахувати, що таким чином до кінця року лісівники зможуть продати лише 120-150 тисяч кубометрів паливних дров промислового призначення. В той же час план продажу деревини виконується лише на 60%, а обсяги непроданої на біржових торгах деревини вже сягають більше 600 тисяч кубів. А за підсумками 4 кварталу, ця сума значно збільшиться. 

Що ж ми отримаємо?

На експортних контрактах лісівники зароблять дві сотні мільйонів гривень оборотних коштів та мають склади, переповнені непроданою деревиною.  Частину цих коштів, звісно, у вигляді податків отримує держава.

В той же час лише цього року український бюджет ймовірно недоотримає більше 5 мільярдів податків, які могли б додатково сплатити  деревообробні та меблеві компанії.  Але не зможуть, тому що через брак сировини за доступною ціною виробництва завантажені лише на 40 відсотків.

Українські лісівники роблять величезний крок у минуле. Україна знову перетворюється на сировинний придаток розвинутих економік не тільки щодо зерна, а й щодо деревини. А там і до чергових економічних війн із союзниками недалеко.

Можливо настав час переглянути стратегію державного підприємства “Ліси України” та зробити кроки для відновлення внутрішнього ринку та української економіки?