Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі
Війна радикально змінює наше життя. Але мало хто говорить про те, як вона змінює інтимність. Секс — тема табуйована навіть у мирний час, а під час війни вона стає майже «не на часі». Проте тисячі людей щодня стикаються з емоційною, фізичною та сексуальною дезорієнтацією, і мовчання лише посилює відчуття самотності.
Поговорімо про те, що відбувається з нашим лібідо, тілом, психікою — і чому будь-яка Ваша реакція зараз є нормальною.
Коли бажання зникає
Один із запитів моїх клієнтів: «Я більше не хочу. Що зі мною не так?».
Постійна тривога, відсутність базової безпеки, новини про смерті, повітряні тривоги — усе це виводить тіло зі стану, у якому можливе збудження. У режимі виживання мозок блокує будь-яке бажання, крім бажання врятуватися.
Стрес активує мигдалеподібне тіло мозку — центр страху. У цьому стані сексуальність «вимикається».
Ми відчуваємо втому, апатію, байдужість — це наслідок виснаження нейромедіаторних систем.
Тіло стає джерелом тривоги, а не задоволення.
Це не проблема, не розлад і не провал. Це — адаптація.
Протилежна реакція — не менш типова. Деякі люди відчувають підвищене лібідо. Їм потрібна близькість, контакт, тілесне тепло. Іноді це виглядає як спроба втекти від реальності, іноді — як спосіб нагадати собі: я живий.
Секс виконує функцію заспокоєння — як антистресова поведінка.
Для когось це акт протесту проти смерті — життєствердження.
Інколи це імпульсивна поведінка без емоційного зв’язку — і це теж форма захисту.
Обидва сценарії — нормальні. Психіка шукає рівноваги в умовах хаосу.
Війна змінює нас по-різному. Часто пари стикаються з дисбалансом у сексуальному бажанні. Це створює напругу, непорозуміння, відчуття відторгнення. Але проблема не в стосунках — проблема в мовчанні.
Важливо не робити з цього трагедію, а відкрити діалог.
Інтимність — це не лише секс. Це обійми, спільні розмови, спільне мовчання, тілесна присутність.