А що ж мають нинішні відділення цього поважного органу? Згідно Порядку розгляду справ та звернень про порушення спецільного законодавства, рішення підзвітні колегії територіального відділення, нею і розглядаються, та і рішення виносяться декількома особами - її членами.
Здавалося б, та що може бути справедливіше та краще такого "демократичного підходу". Але ось, як воно є насправді.
Перед винесенням "колегіального рішення" про початок розгляду справи, відділення АМКУ має надати його проект до підрозділу центрального апарату, де, якась заступниця відділу продивиться його "уважно та неупереджено" та й надасть цьому колегіальному органу вказівку (ну, звісно ж, усну) про те, що потрібно відмовляти Заявнику у захисту його законних прав та інтересів. І, як Ви думаєте, кого послухає юрист і голова цього відділення? А члени колегії хто? Вони усі ж підлеглі голови відділення! Ті, кому він виплачує зарплату, встановлює надбавки, видає преміальні! Кого ж послухають вони?
Ось і маємо ситуацію, коли хтось десь вирішує усе, поверхнево розібравшись у справі. Та й, погодьтеся, звабити чимось середього чиновника не так вже і складно, а питання серйозні.
Отож, "слідчим" економічної прокуратури країни надає вказівки навіть не начальник слідчого відділу, не прокурор (який їх робить письмово "звичайним слідчим"), а бог-зна хто.
Але напрошується запитання, навіщо ж тоді розширювати повноваження територіальних відділень, якщо в реалії вони стають заручниками якогось невеличкого за вагою чиновника?
Що ж, чужими руками завжди зручно жар загрібати...
Тільки якось це туповато виходить, чи не так?