„Аромоксамит” кави, як підказує її виробник, запах мокрого асфальту після дощу влітку, аромат їжі, поєднання ароматів цитрусових, кориці, ванілі, фруктів та квітів в одному невеличкому флаконі парфуму – із усім цим ми стикаємося кожного дня. За даними Фундації ароматів (м.Нью-Йорк), на сьогодні ринок ароматів складає $6 мільярдну індустрію. 
Назви парфумів, як правило, реєструються в якості торгових марок, упакування – як промислові зразки, текст на коробці захищається авторським правом, причому деякі синтетичні нюхові складові або навіть пляшки можуть бути запатентовані. Проте що ж відбувається із власне запахами?
Зареєструвати торгову марку для запаху можливо. Наприклад, у США, нюховою торговою маркою захищені тенісні м'ячі, що пахнуть свіжою травою, паливні добавки, що пахнуть виноградом, вишнею або полуницею. Тобто, такі торгові марки вирізняють продукцію із прив’язкою до конкретного виробника. 
Щодо парфумерії виникає велика кількість правових колізій. Так, в теорії, запах можна зареєструвати в якості знака для товарів та послуг. Проте, визначити запах надзвичайно складно, тому для розрізнення таких ароматів зазвичай називають назви парфумів за власниками. Окрім цього, шкіра людини може змінювати запах певного парфуму. Тому законодавство у сфері захисту ароматів так само «ледь вловиме» як і самі аромати. Свідченням цьому може бути справа французької компанії  Lancome проти голландської Kecofa, в якій позивач Lancome звинуватив голландців у порушенні права на аромат як торгову марку у своєму парфумі, що при значно меншій ціні нагадував славнозвісний аромат „Трезор”. Lancome програв справу, оскільки важко встановити предмет порушення та довести його. 
Під час реєстрації нюхових торгових марок в Європі необхідно також надати графічне вираження та опис аромату торгової марки. Окрім цього необхідно надати примірник аромату (і цього може бути недостатньо для реєстрації). Разом із тим, виникають ситуації коли парфумерні компанії хочуть „застовпити за собою” звичайні аромати. Наприклад, запах лілії. В такому випадку не дозволяють реєстрацію, оскільки такий аромат відноситься до природних, а не синтетичних. Тому, зазвичай, парфумерні компанії захищають свої доробки авторським правом.
В царині реєстрації нюхових торгових марок на сьогодні існує більше запитань, ніж відповідей. Проте, можна визначити деякі основні параметри яким має відповідати подібне нестандартне позначення для можливості його державної реєстрації на основі досвіду європейських країн та США:
1. Подавати аромат на реєстрацію в якості знака для товарів та послуг слід відносно класу непрямого призначення (тобто не щодо парфумів);
2. Звузити об’єм правової охорони такого позначення-аромату до конкретного товару;
3. Подавати позначення на реєстрацію в країнах, де дозволена така процедура.
І насамкінець, в українському законодавстві у сфері інтелектуальної власності аромат (запах) не забороняється реєструвати в якості знака для товарів та послуг (торгової марки). Оскільки, згідно закону: об'єктом знака може бути будь-яке позначення (знак,  за  яким  товари  і  послуги  одних  осіб відрізняються  від  товарів і послуг інших осіб) або будь-яка комбінація  позначень.
торгова марканюхова марка