"ПІДСТАВНІ" ВИМОГИ.

Судами та адвокатською спільнотою досить часто вживається термін "підставний" (у мотивувальній частині), як антонім до слова "безпідставний". Водночас семантика (значення) цього слова абсолютно протилежна:

- ПІДСТАВНИ́Й, а, е.

1. Який підставляється під що-небудь або до чого-небудь.

2. Який підставляють, виставляють замість справжнього, дійсного. — Просимо гостей до хати, — відповіли підставні батьки (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 219); Встановлювалось, що свідки були підставні... (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 206).

Відключити

3. заст. Признач. для заміни (про коней).

Джерело: словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 506.Коментарі (0). 

Отож, підстАвні узагалі не вживається в українській літературній мові натомість підставнІ (наголос на останній голосній) - має значення, яке у контекстні використання, може означати фіктивність, обман, заміну оригіналу на підробку або її використання. У випадку зі словосполученням "підставні вимоги", ми отримуємо значення неіснуючих, оманливих позовних вимог. Натомість маємо на увазі (помилково), обґрунтованість цих вимог. Тобто, абсолютний анонім. І це - неправильно, українською.