Деякий час назад, суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., розглянув матеріали справи № 3-422-1/10, які надійшли з Державної служби інтелектуальної власності (колишній Державний департамент інтелектуальної власності) про притягнення до адміністративної відповідальності корінного рівнянина за ст.164-9 ч.1 КУпАП (Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних). 

При вивченні отриманих Печерським районним судом м. Києва матеріалів, про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-9 Кодексу України про адміністративне правопорушення, з приєднаними до протоколу матеріалами, встановлено, що протокол та додані до нього документи НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ВИМОГАМ ЗАКОНУ.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що перевірка проводилась київського приватного підприємства. Разом з тим, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні жодні документи які б підтверджували, що рівнянин перебуває в трудових правовідносинах з вище вказаним приватним підприємством.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення від 22.02.2001 р. № 185 не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, відносно якої він складений (однак в протоколі про адміністративне правопорушення від 04.12.2009 року містяться виправлення, а саме: виправлено прізвище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.)

Таким чином, суд дійшов висновку, що протокол не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому на підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 25, 255, 256, 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначений матеріал не може бути розглянутий судом та підлягає поверненню до центрального органу з правової охорони інтелектуальної власності, для належного оформлення.

Цікаво, що оформити їх повторно змоги вже не буде, оскільки з процесуальної точки зору, проколок складено неправильно, а тому "оновити" його вже не можна - потрібно складати новий.
Як ми бачимо, те що рівнянин працював без трудового договору, як не дивно, йому допомогло уникнути покарання. Безсумнівно, це - помилка державного інспектора з інтелектуальної власності. Однак, це зовсім не означає, що він та його працедавець уникне покарання за порушення трудового законодавства. Але, чи захоче Держслужба надавати матеріали перевірки до Державної інспекції праці України?