Директор рівненського товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «ЗАХІД-АЛЬЯНС» схотів зекономити на комп’ютерних програмах та й найняв одного «підприємця», який запевнив його, що програми ліцензійні і проблем в нього не буде. Але, як ви вже певно здогадалися, сталося не так сталось, як гадалося…
Якось на фірму, із перевіркою на дотримання стану законності, навідались працівники Управління державної служби боротьби з економічними злочинами УМВС України в Рівненській області та виявили деякі порушення у її діяльності. Виявляється, що директор використовував неліцензійні програми «Microsoft Office» та «1С: Підприємство», чим, на думку правоохоронців, він порушив авторські права російської фірми «ЗАТ «1С Акционерное общество» та корпорації Microsoft. За фактом порушення авторських прав, органом дізнання було складено протокол та акт про вилучення комп’ютерів (системних блоків, на яких і були встановлені ці програми). Сам директор заявив, що не знав про неліцензійність програм, але, оскільки він є одноосібним виконавчим органом товариства, визнав свою провину у тому, що не перевірив законність цих програм.
Розпочалася кримінальна справа та судове слідство, за результатами якого, директора цього охоронного агентства було засуджено за ч.3 ст.176 КК до позбавлення волі на 3 роки, але, на підставі, статті 75 КК було замінено покаранням з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Вирок суду ґрунтувався на висновку судової комп’ютерно-технічної експертизи, яка встановила факт використання вищезазначених програм охоронним агентством. Крім того, враховувалось й дослідження державного інспектора з питань інтелектуальної власності Олега Кірічка, який і виявив на вилучених комп’ютерах програми «Microsoft Office» та «1С: Підприємство».

Що ж робити в такій ситуації?
По-перше, необхідно перевірити повноваження контролера. Адже, якщо він перевищив свої повноваження, то докази можна визнати недопустимими та неналежними, а це вже підстава для апеляційної скарги. (та й узагалі не допускати до незаконної "перевірки").

Говорячи про інспектора з питань інтелектуальної власності варто зазначити, то відповідно до Положення «Про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності» він здійснює:
1.контроль за нанесенням спеціального ідентифікаційного коду на всі диски, що виробляються; 
2.контроль за наявністю договорів на виробництво дисків і правильністю їх укладення;
3.перевірку відомостей й даних, занесених суб'єктом господарювання, що виробляє диски, до спеціальних журналів, ведення яких передбачено законодавством; 
4.перевірку реєстрації у спеціальному журналі відомостей про обсяги виробництва дисків, замовлень та договорів на їх виробництво; 
5.контроль за обліком замовлень на виробництво дисків, обсягом їх виробництва, їх зберіганням та відвантаженням, внесенням відповідних даних до документів складського та бухгалтерського обліку. 

Таким чином, напрошується висновок про те, що до повноважень інспектора не входить виявлення неліцензійних програм та документування таких фактів. Наявність такого висновку у матеріалах кримінальної справи потребує окремої правової оцінки. Можна припустити, що такі містять ознаки перевищення ним своїх службових повноважень (хіба що він це дослідження робив не як інспектор, а як звичайний фахівець з комп'ютерних технологій, адже такі дослідження відносяться до компетенції спеціалістів та експертів у цій царині знань; це, до речі, підтвердила і судова комп'ютерно-технічна експертиза, зроблена атестованим судовим експертом). 

Як зазначалося вище, наступним доказом у цій справі був висновок судової комп’ютерно-технічної експертизи, яка встановила факт використання програм «Microsoft Office» та «1С: Предприятие». Але ж що ж встановила сама експертиза? Просто факт використання цих програм, тобто навіть не час, коли вони були встановлені? Адже не встановлено навіть, чи ліцензійні вони взагалі? Висновок такої експертизи у встановленому порядку варто визнати неналежним, адже основним завданням експертизи є встановлення ВСІХ ОБСТАВИН, які мають значення для повного вирішення справи. 

Цікавим також є і той факт, що у рішенні суду не вказано дату заяв від потерпілих. Адже, якщо наші славні міліціонери прийшли до підприємства з метою фіксування злочину, про вчинення якого не знали ні потерпіли, ні самі перевіряючи, а лише потім шляхом звернення до правовласників, отримано заяви від них про вчинення злочину – можна поставити під сумнів узагалі законність цієї перевірки та дій співробітників УБЕЗ. А чи правомірно тоді були вилучені системні блоки? Адже про ухвалу суду на вчинення таких дій взагалі не йдеться… 

Отже, якщо все-таки на Вас склади протокол та вилучили носії неліцензійних програм, то варто звертати увагу на всі докази по справі, адже часто буває, що сам вирок суду ґрунтується на таких ось експертизах. 

Але результат все той ж: директора підприємства засуджено. Два роки… умовно, поки-що. Далі, теж може бути…