Верховний Суд виходить з того, що нотаріус є неналежним відповідачем у таких справах. Вважаю таку позицію помилковою, яка тягне за собою можливість зловживань нотаріусами. До такого висновку прихожу після участі у двох справах.

Мій клієнт дізнався про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Броварського нотаріального округу Гамзатової Аліни Анатоліївни про стягнення із нього на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості за кредитним договором, начебто укладеним із АТ "Альфа-Банк". Право вимоги за цим договором було кілька разів відступлено і врешті-решт набуто ТОВ "Вердикт Капітал".

Я підготував позов до суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Відповідачами вказав ТОВ "Вердикт Капітал" і нотаріуса Гамзатову. У обгрунтування позову зазначив, що кредитного договору не було укладено, а тому не може йти мова про безспірність заборгованості мого клієнта, у нотаріуса не було підстав вчиняти виконавчий напис. Гамзатова у відзиві на позовну заяву написала, що діяла відповідно до закону, перевірила права кредитора, наявність заборгованості за кредитним договором і тому вчинила виконавчий напис. Вона навіть не намагалася спростувати аргументи позову про те, що кредитний договір не був укладений. Основний зміст її відзиву зводився до того, що нотаріус не повинен бути відповідачем у цій справі.

Суд також керувався практикою Верховного Суду, навів традиційні, пишномовні фрази про те, що нотаруіус є публічною особою, діє неупереджено, у нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього..., відмовив у задоволенні позовних вимог до нотаріуса, вказав, що нотаріус не є належним відповідачем. Однак суд визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис. Думаю, суд погодився із доводами позовної заяви про неукладений кредитний договір, бо якихось додаткових аргументів у рішенні не було, відзначив, що виконавчий напис не вчинено на оригіналі кредитного договору. Із текстом рішення суду можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/90784610

ТОВ "Вердикт Капітал" не оскаржувало це рішення суду, зате подало позов про стягнення із мого клієнта заборгованості за кредитним договором. У відзиві на цей позов я вказав на відсутність доказів щодо укладення кредитного договору і щодо набуття позивачем права вимоги. Суд першої інстанції вирішив справу за коротшим сценарієм - вказав на відсутність доказів переходу права вимоги за кредитним договором, а тому й відсутність права вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" (див. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93674118). Апеляційний суд у подальшому відхилив скаргу ТОВ "Вердикт Капітал" і залишив у силі рішення суду першої інстанції, додатково вказав, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості за кредитним договором, з якого вбачалося б, яким саме чином та за який період обчислені кожна зі складових загальної суми заборгованості, не підтверджено заборгованості відповідача за кредитним договором станом на дату набуття позивачем права вимоги, не надано доказів того, що на момент переходу до позивача права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на умовах, зазначених в позовній заяві, в тому числі щодо початкових сум тіла кредиту, проценту, пені (див. https://reyestr.court.gov.ua/Review/97192616).

Відключити

Отже, зараз можна говорити про хибність позиції нотаріуса щодо існування кредитного договору, заборгованості мого клієнта, набуття ТОВ "Вердикт Капітал" прав стягувача. Це потягло за собою дві судові справи. Нотаріус Гамзатова отримала плату від ТОВ "Вердикт Капітал" за вчинення виконавчого напису. Ніяких негативних наслідків для нотаріуса за вчинення незаконного виконавчого напису не настало. Навіть судові витрати не можна стягнути з нотаріуса за такого підходу. Постає питання: чи видасть нотаріус Гамзатова новий виконавчий напис ТОВ "Вердикт Капітал" чи подібним стягувачам за такими ж вигаданими документами? У мене нема підстав думати, що вона стане більш уважною. Маємо такий стан тільки тому, що якийсь суддя Верховного Суду вирішив, а інші судді повторюють за ним, що у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно особи, яку нотаріус визначив боржником. При чому тут спільні права нотаріуса і боржника? Які спільні чи однорідні права та обов`язки нотаріуса і особи, яка звернулась до нього, слід брати до уваги при оскарженні інших нотаріальних дій? Нотаріус щось зробив, після чого "боржнику" кілька років ходити по судам, а спитати з нотаріуса, на думку суддів, за це "щось" не можна. Така судова практика не має під собою ніякого раціонального обгрунтування, зате вже сформувала "стандарт" роботи окремих нотаріусів щодо вчинення безглуздих виконавчих написів, бо відповідати за них не доведеться.

Девід Юм вважав, що загальною метою всієї судової системи є суспільна користь. Яка суспільна користь із безвідповідальної роботи нотаріусів?

Із досвіду участі у описаних справах рекомендую позивачу все ж таки вказувати нотаріуса відповідачем у позовній заяві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Суд не може відмовити у відкритті провадження у справі, навіть, якщо у позовній заяві вказано неналежного відповідача, зобов'язаний буде направити нотарісу копію позовної заяви. Із відзиву нотаріуса на позовну заяву можна буде говорити про те, як він оцінив зміст документів, наданих стягувачем. Висловлену позицію нотаріуса буде легше спростувати.