Сьогодні у адміністративному апеляційному суді розглянуто скаргу мого клієнта у справі про оскарження податковогоповідомлення-рішення.
А перед цим окружний суд (небуду називати прізвище судді) відмовив у задоволенні позову.
Аргументи податкового органу зводились до того, щона момент укладення договору поставки між продавцемтовару і покупцем (моїм клієнтом) перший був дефектним та фіктивнимпідприємством: не знаходиться за місцем державної реєстрації, у зв’язку із чимподатковими органами введено Стан «9»щодо цього підприємства, невстановлено наявнiсть основних фондiв тачисельностi працюючих, вид діяльності відрізняється від характеру реалізованого товару, невдалося встановити походження товару у продавця.
Але проблема у тому, що усі ці аргументивідповідач вивів за результатамианалізу інформаційних баз податкових органів і аналізу даних податковоїзвітності, а не прямих доказів.
Якщо стисло, до дослідження доказів у судіпершої інстанції справа не дійшла. Податковому органу нічого було показати. Однаксумніви податкового органу про реальність господарських операційкупівлі-продажу товарів закріпилися у рішенні суду першої інстанції замість посиланняна докази. Мотивувальна частина рішення окружногосуду здивувала.
Суддя доповнив аргументиподаткового органу ще такими перлами: «видаткові накладні складені у м. Київ,тоді як податковою адресою продавця товару є Київська область, м. Бровари…», «вході перевірки не підтверджено факт надання послуг та реалізації товарів позивачута зв'язок із його господарською діяльністю підприємства».
Але сам податковий орган непосилався на те, що для покупця укладення договору поставки не було реальноюгосподарською операцією, спрямованою на отримання позитивногоекономiчного ефектy.
«Убойним» аргументом судупершої інстанції було таке про керівника товариства-покупця товару, який підписуваввидаткові накладні після отримання товару: «Судом встановлено, що видатковінакладні від покупця підписані Л.В.Д. за довіреністю. Однак, доказів того, щовказана особа уповноважена здійснювати приймання-передачу товарів, перевіяти їхякість та комплектність, суду не надано».
Чим можутьпідтверджуватись повноваження директора товариства отримати куплений товарокрім довіреності? І як це визначає право на податковий кредит?! Для менеце також було загадкою. Суддя,що розглядав справу у окружному суді, це не розписав.
Натомість дякую судді Саприкіній І.В. та членамколегії за те, що розібралися у справі, задовольнили апеляційну скаргу ірозвіяли сумніви податківців.