5 грудня у Академії адвокатуриУкраїни відбулась науково-практична конференція на тему «Етика юриста:теоретичні питання і практика». Свій виступя присвятив етичним аспектам пошуку та використання юристами інформації усучасних умовах. Мова йшла, зокрема, про те, що пошук інформації, у першу чергучерез мережу Інтернет, став складовою роботи юристів. Адже усі, у тому числі іюристи, використовують Google, Yandex, Rambler тощо. Потрібна судова практика, відомості просуддю, учасників процесу – усе це та багато іншого ви знайдете в Інтернеті. Алезнайти інформацію – це лише півсправи, треба вміти нею користуватись.

Сьогодні все більше говорять проте, що здатність юриста знайти необхідну інформацію та ефективно її використати,визначає його професійні якості. Однак багато питань виникає через етичніправила використання інформації. Так, згідно з Правилами адвокатської етики адвокат повинен повідомитиклієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону тапрактики його застосування (стаття 18 Правил). Про застосування норм законущодо вирішення конкретного спору можна говорити, виходячи із судової практикивирішення таких справ. Рішення суддів, у першу чергу судів касаційноїінстанції, є орієнтиром для нижчестоящих судів при вирішенні аналогічних справ.Але разом з тим єдність судової практики певною мірою визначає можливуупередженість судді до розгляду обставин конкретної справи.

Із своєї практики я навів прикладучасті у господарській справі, у якій представляв інтересивідповідача-споживача електричної енергії. Позивачем був постачальник енергії,який просив внести зміни до договору про постачання енергії за рішенням суду. Господарський суд відмовив у задоволенні позову. Одночасноз цією справою у інших господарських судах розглядались ще дві справи зазаявами цього ж позивача з аналогічними вимогами до споживачів енергії, якімали виробничі приміщення на тому ж об’єкті, що й мій клієнт. Оскільки справащодо мого клієнта після відкриття провадження була направлена до іншогогосподарського суду, то вказані дві справи розглядались дещо раніше. Місцевими і апеляційними господарськими судами приймалисьрізні рішення у вказаних справах, але Вищий господарський суд України все жтаки визнав підставність позовних вимог постачальника енергії.

У апеляційному суді представникпозивача згадував, що вже є рішення Вищого господарського суду України уаналогічних справах за позовами цього ж постачальника енергії. Але апеляційнийсуд рішення суду першоїінстанції залишив без змін. Завданням було«утримати» попередні рішення у Вищому господарському суду України. У державномуреєстрі судових рішень я знайшов постанови цього суду із вказаних справ. Вонибули аналогічними. Тому свої заперечення на очікувану касаційну скаргу я готувавза іншими підставами, аніж було викладено у постановах Вищогогосподарського суду України. Але постало питання: чи заявляти відвід, якщо у складі колегіїсуддів Вищого господарського суду України буде суддя, який брав участь у розглядіпопередніх справ за позовами постачальника енергії. Адже йому «комфортніше»дотриматись позиції, яка викладена у вже прийнятій постанові.

До заяви про відвід у цій справі так іне дійшло. Хоча касаційна скарга і поступила, але була повернута, оскільки вній не було вказано сутідопущеного порушення або неправильного застосування норм матеріального правасудами нижчих інстанцій. Проте цясправа дозволяє поставити теоретичне питання стосовно того, чи впливаютьпопередні рішення, прийняті суддею, на його упередженність у наступних подібнихсправах.

Учасники конференції погодились зі мною,що з точки зору домінантності інтересів клієнта слід було б заявляти відвідсудді, якби у складі призначеної колегії був і той суддя, що й у складіпопередніх колегій Вищого господарського суду України. Професор Гончаренко В.Г. зазначив, що у разі, коли такий суддя попадає до складу колегії, то йому варто заявити самовідвід.

Додам: в обговоренні брали участьпереважно адвокати. Суддів на конференції не було…

Між учасниками конференції жваву дискусію викликалотакож питання щодо можливості впливу раніше прийнятих суддею рішень на йогоупередженість у наступних справах. Я нагадав аудиторії випадок із відводомсудді Кірєєва Р.В., заявлений під час розгляду кримінальної справи пообвинуваченню Тимошенко Ю.В. Підставою заяви адвоката Титаренка М.М. про відвідсудді були постановлені раніше суддею Кірєєвим Р.В. вироки у кримінальнихсправах, у яких було застосовано ст. 75 КК Українищодо звільнення від відбування покарання з випробуванням. Навіть якщо не аналізувати законність застосуваннясуддею вказаної норми у постановлених раніше вироках, то можна сказати, щоадвокатом для заявлення відводу використано попередні рішення, прийняті цим жесуддею. Тоді суддя Кірєєв Р.В. відмовив у задоволенні заяви про відвід,натомість виніс окрему постанову про притягнення адвоката до дисциплінарноївідповідальності у зв’язку із порушенням правиладвокатської етики та законодавстваУкраїни, яку направив до Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатуриКиївської області.

На мою думку, посилання адвокатана раніше прийняті рішення суддею при заявленні відводу не може бути порушеннямПравил адвокатської етики. Це виходить з домінантності інтересів клієнта надінтересами колег, а також домінантності інтересів клієнта над відносинамиадвоката з судом. Протилежну думку висловив професор Гончаренко В.Г., а саме,що попередні рішення цього судді вже набрали законної сили, а тому піддавати їхсумніву адвокат не має підстав. Але наскільки ця ситуація відрізняється віднаведеної вище господарської справи! Адже професор погодився, що суддя міг бутиупередженим, якщо раніше брав участь у розгляді аналогічної справи.

Загалом, не всі аргументи моєїдоповіді були схвалені аудиторією. Зокрема, про американський досвідвикористання юристами соціальних мереж під час розгляду справ у судах. Дехто зучасників конференції говорив про шкоду використання інформаційних технологійоб’єктивному розгляду справи. Але в колективному обговоренні народжуєтьсяістина. Тому я вдячний колегам за висловленні міркування.

Відео мого виступу дивітьсянезабаром на моїх сторінках у соціальних мережах.