Перенесення на місцеві бюджети все більшої кількості видатків, яке уряд практикує вже три роки поспіль, стало традицією нашого сьогодення. У проекті держбюджету на 2018 рік, зареєстрованому у Верховній Раді, Кабмін її не зрадив, і запропонував депутатам ряд новацій, як країні можна ще більше зекономити за рахунок місцевих бюджетів.

При цьому всі інші, як видно із проекту бюджету-2018, економити не збираються. Заплановано зростання видатків майже по всіх ключових міністерствах, Верховному суду – на 57%, Державній судовій адміністрації – на 56%, Мінюсту – на 39%, Нацполіції – на 29%. Припустимо, підвищення видатків судовій гілці влади пов’язане з судовою реформою. Але як тоді пояснити зростання на 45% витрат Державної фіскальної служби? Чи збільшення у 3,8 рази видатків для НКРЕКП?

У супутньому до бюджетного законопроекті №7116, яким вносяться зміни до Бюджетного кодексу, уряд пропонує:

– починаючи з 2018 року передати на місцеві бюджети видатки на надання пільг окремим категоріям громадян на оплату житлово-комунальних послуг;

–встановити, що у 2018 році за рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюються бюджетні зобов’язання щодо пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, що виникли в попередніх бюджетних періодах та обліковуються в органах Казначейства на початок року;

–змінити відсотки вилучення коштів з місцевих бюджетів, які передаються до державного бюджету у вигляді реверсної дотації, з 50 до 80 відсотків;

–перерозподілити повноваження щодо здійснення видатків на первинну медичну допомогу, а саме: з державного бюджету – видатки на надання первинної медичної допомоги населенню через Національну службу здоров’я України, з бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів та бюджетів об’єднаних територіальних громад – видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, та місцеві програми надання населенню медичних послуг з первинної медичної допомоги населенню.

Слід зазначити, що державна програма щодо субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам передбачає надання видатків і на пільги, і на житлові субсидії щодо оплати ЖКП. Але готуючи проект бюджету-2018, Мінфін знайшов фіскальний вихід і фінансуватиме лише субсидії на ЖКП. Та й з цим питанням прогнозуються труднощі. На наступний рік видатки по субсидіям заплановані у сумі 55 млрд. гривень, що на 6,2 млрд. гривень менше, ніж у теперішньому. Цифра нереальна, адже з урахуванням боргів 2017 року для субсидій потрібно не менше 75 млрд. гривень. Крім того, плановий обсяг коштів на субсидії залежить від ціни газу для населення, а якою вона буде з 1 жовтня 2017 року, ніхто не знає. Якщо ціна зросте, то зростуть і потреби у видатках на субсидії.

Що ж до пільг окремих категорій по ЖКП, оплату яких з 1 січня 2018 року перекладають на місцеві бюджети, то це не багато і не мало 7 млрд. гривень. Вже зараз зрозуміло, що не всі місцеві бюджети мають відповідні ресурси. На ХІІІ Українському муніципальному форумі 324 сільських, селищних, міських голів звернулися до Президента, ВРУ, КМУ з проханням не допустити в проекті держбюджету на 2018 рік передачу на фінансування з місцевих бюджетів пільг населенню по ЖКП.

Однак, Мінфін, збуджений профіцитом місцевих бюджетів, шукає все нові і нові можливості перекласти видатки на місця. Питання – чи настільки наші місцеві бюджети фінансово незалежні, щоб безмежно оплачувати пільги, які громадянам надає держава? І чи є межа безмежності?
бюджетдецентралізаціяреформиуряд