Інколи жінка, перебуваючи в шлюбі, заразом не бажає народжувати дитину. Чи може такий факт спричинити ймовірне припинення вказаного союзу?

Правове регулювання цього питання здійснюють відповідні нормативні акти. Зокрема різні за своєю сутністю юридичні факти, що є достатніми підставами для можливого припинення сімейних союзів, регламентують:

- Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (далі по тексту – Конституція України);

- Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року № 2947-III (далі по тексту – СК України).

Чинне законодавство передбачає цілу низку різних за своєю суттю гарантій. Зокрема ч. 3 ст. 53 Конституції України передбачено юридичну норму про те, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відключити

Чіткий та недвозначний зміст зазначеної норми щодо всебічного з’ясування чіткого переліку юридичних фактів, які можуть бути достатніми підставами ймовірного припинення сімейних союзів, роз’яснюють інші нормативні акти, що в свою чергу посідають провідні місця в непростій системі правових норм, які охоплені чинним законодавством. Що це означає?

Суб’єктний склад сімейно-правових відносин є надзвичайно різноманітним. Зокрема безпосередню участь у даних стосунках вправі взяти ті чи інші особи, одними з яких можна назвати жінку та чоловіка, що в свою чергу перебувають в шлюбі, зареєстрованому у відповідному державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відверте небажання наведених осіб вчиняти окремі правомірні дії спричиняє ймовірне настання відповідних наслідків. Зокрема згідно з правовою нормою, яка отримала належне закріплення в ч. 2 ст. 50 СК України, відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

Таким чином, відверте небажання даної особи вчинити окремі правомірні дії визнається достатньою підставою можливого настання відповідних наслідків. Переконливим підтвердженням вказаного судження є те, що відмова дружини від народження нею дитини може бути причиною розірвання шлюбу.