Окремі проблемні аспекти змісту шлюбного договору
Шлюбний договір є одним головних інститутів сімейного права України. Чи може зміст даного правочину ставити в надзвичайно невигідне становище одного з подружжя?
Правове регулювання вищезазначеного аспекту відбувається за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридичну регламентацію питань, які стосуються змісту шлюбного договору, в свою чергу здійснюють:
- Головний закон (Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України));
- звичайні закони:
- Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-IV (надалі по тексту – ЦК України),
- Сімейний кодекс України від 10.01.2002р. № 2947-III (надалі по тексту – СК України).
Забезпечуючи собі та своїм сім’ям високоякісне матеріальне благополуччя, ми можемо скористатися різними можливостями, що в свою чергу передбачені національним законодавством. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України
кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.
Подібна за своєю суттю норма передбачена іншими вітчизняними законами. Скажімо у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Чіткий і недвозначний зміст вказаних норм в частині всебічного з’ясування окремих прав, гарантованих фізичним особам, що в свою чергу подали заяву на реєстрацію шлюбу, конкретизують інші закони. Що це означає?
Кожному суб’єкту сімейних відносин чинним законодавством гарантовано різні права, яким притаманний майновий чи особистий немайновий характер. Зокрема ч. 1 ст. 92 СК України закріплює в собі безпосередню вказівку про те, що подружжя може укласти шлюбний договір.
Даному правочину властиві різні за своєю сутністю юридичні особливості. Скажімо, як передбачено ч. 4 ст. 93 СК України, що шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, встановлених цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне становище.
Отже, вищезазначений правочин повинен відповідати конкретним вимогам. Зокрема згідно з ч. 4 ст. 93 СК України шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне становище.
