Право на працю єодним з головних прав, які чинне законодавство гарантує різним за своїмюридичним статусом фізичним особам. З настанням якого віку даним суб’єктам дозволенокористуватися такою юридичною можливістю?
Правове врегулювання вищезазначеного питання відбуваєтьсяза допомогою відповідних законів. Зокрема юридична регламентація трудових правовідносин,одними з безпосередніх суб’єктів яких в свою чергу визнані неповнолітні особи, відбувається:1). Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі потексту – Конституція України)); 2). звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р.№ 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Наймані працівники – це одні знайголовніших учасників трудових відносин. Така думкапояснюється тим, що дані особи, працюючи за трудовим договором, створюютьблага, які, будучи за своєю сутністю майновими або немайновими, водночассприяють високоякісному становленню України, як правової держави, таглибопродуманому розвитку її народу, як згуртованої спільноти.
Вітчизняне законодавство гарантує найманимпрацівникам юридичний статус, що, будучи багатогранним, водночас включає в себевзаємопов’язані елементи, одними з яких є різні за своїм юридичною сутністюсоціально-економічні права. Кожна з вищезгаданих можливостей, будучизакріпленою відповідним законом, водночас повинна забезпечити повну економічнусвободу вказаних трудівників й спонукати останніх до неухильного виконання покладенихна них обов’язків.
Право на працю визнано одним знайголовніших соціально-економічних прав, скориставшись яким, найманийпрацівник може забезпечити належний рівень матеріального й духовногоблагополуччя своєї трудолюбивої та чесної родини. Зазначену можливістьвітчизняний законодавець закріпив в юридичних нормах, які охоплені ч. 1 ст. 43Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вказаної нормив частині всебічного з’ясування віку, досягнувши якого, фізична особа можепрацювати за трудовим договором, конкретизують інші нормативно-правові акти. Щоце означає?
Чинним законодавством передбачено різнівимоги до найманих працівників. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 188 КЗпП України недопускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
Але треба пам’ятати про те, що даномуправилу притаманні істотні винятки. Зокрема у відповідності до ч. 2 ст. 188КЗпП України за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює, можуть, якпевний виняток, прийматися на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.
Також не потрібно залишити поза належноюувагу ще один юридичний факт. Зокрема ч. 3 ст. 188 КЗпП України передбаченобезпосередню вказівку про те, для підготовки молоді до продуктивної працідопускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних, а також середніх спеціальних навчальнихзакладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушуєпроцесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні нимичотирнадцятирічного віку за добровільною згодою одного з батьків або особи, щойого замінює на законних підставах.