Вітчизнянезаконодавство гарантує заповідачу різні за своєю сутністю права, яким в своючергу притаманний майновий або особистий немайновий характер. Чи дозволенозгаданому суб’єкту цивільно-правових відносин в своєму заповіті встановити легатна користь держави? 

      Станом на сьогоднішній день, офіційнадоктрина спадкового права охоплює чимало малоз’ясованих питань. Зокрема наразів юридичній літературі присутні поодинокі розвідки про з’ясування доцільностівключення до когорти легатаріїв окремих учасників правових стосунків, одним зяких в свою чергу є держава. Ознайомимося детальніше з непростим змістом такихпраць.  

       Як наголошує Л. Шевчук, заповідач може всвоєму заповіті встановити легат на користь держави. Наведену точку зорувказаний вчений намагається довести за допомогою таких суджень. 

       Чинне законодавство закріплює, щовідказоодержувачами можуть бути особи, як ті, що належать, так і ті, що не належатьдо когорти спадкоємців за законом. Тобто, відказоодержувачем є особа, щовходить до кола спадкоємців за законом, утриманець померлого, будь-яка стороння особа чи держава [1, с. 152]. 

        Крім Л. Шевчук, концепцію про доцільністьвстановлення заповідачем легату на користь держави в своїх працях схвалюютьінші науковці. Такими вченими, наприклад, є: М. Барщевський [2, с. 81], В.Дроніков [3, с. 91] та ін. 

      На нашу думку, заповідач може покласти наспадкоємця обов’язок виконати легат на користь держави. Доцільність вказаногопідходу ми спробуємо довести за допомогою таких доводів. 

       По-перше, національним законодавствомпередбачено дуже широкий перелік різних за своїм юридичним статусом учасниківцивільно-правових стосунків, яким в свою чергу гарантовано право на отримання вигоди,охопленої легатом. Зокрема у відповідності до вказівки, яка передбачена ч. 2ст. 1237 ЦК України, відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, атакож ті, які не входять до когорти спадкоємців за законом [4]. 

       Держава за своєю суттю є одним з особливих учасниківцивільних відносин. Зазначеного суб’єкта публічного права вітчизнянимзаконодавцем не включено до юридичного складу жодної з 5-ти передбачених ст.ст. 1261-1265 ЦК України черг спадкоємців за законом [4]. 

      По-друге, незалежна Україна за своєю суттю єпостсоціалістичною державою. 
Якісна та своєчаснатрансформація її в демократичну країну європейського типу потребує відчисленних осіб обдуманого залучення ними до наведеного процесу не тількиінтелектуальних, а й майнових ресурсів. 

      Порядні громадяни суверенної України, бажаючипринести їй значну користь, здійснюють різні за своєю суттю діяння. Зокремавищенаведені особи вчиняють ті чи інші правочини, безпосереднім предметом якихв свою чергу є отримувана їхньою соборною Батьківщиною майнова вигода. 

    Таким чином, враховуючи зазначені доводи,держава може бути легатарієм. Тобто, вказаний учасник правових відносин, небудучи спадкоємцем за законом, водночас володіє правом на отримання у власністьабо в користування вигоди, що в свою чергу охоплена спеціальним розпорядженням- легатом. 
  
ЛІТЕРАТУРА 
  
1.   Шевчук Л. В. Заповіт якпідстава виникнення правонаступництва в цивільному праві: Дис. … канд. юрид.наук: 12.00.03 // Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2001. –223 с. 
2.   Барщевский М. Ю. Еслиоткрылось наследство. – М.: Юрид. лит., 1989. – 182 с. 
3.   Дроников В.К. Наследственное право Украинской ССР. – К., Вища шк., 1974. – 160 с. 
4.   Цивільний кодексУкраїни від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №40-44. – Ст. 356.
державазаповідачзаповітлегатлегатарійцивільно-правові відносини