Одними з основних учасниківадміністративно-процесуальних відносин є відповідні особи, що берутьбезпосередню участь в адміністративній справі. Виникає природне запитання: якісаме майнові та особисті немайнові права чинне законодавство гарантує такимсуб’єктам?
Правове регулювання вищенаведеного питання відбуваєтьсяза допомогою відповідних нормативно-правових актів. Зокрема юридичнарегламентація прав, гарантованих суб’єктам, якими в свою чергу взятобезпосередню участь в справі, що вирішується адміністративними судами тієї абоіншої інстанції, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) а також іншимизаконами (Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року №2747-IV (надалі по тексту - КАСУ), Законом України «Про судоустрій і статуссуддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (надалі по тексту - Закон України «Просудоустрій і статус суддів»)).
Чинним законодавством передбачено головнізасади вдалого становлення на міжнародній арені постсоціалістичної України якдемократичної держави. Зокрема ч. 1 ст.55 Конституції України охоплено юридичну норму про те, що права і свободилюдини та громадянина захищаються судом.
Подібна за своєю суттю норма отримала своєзакріплення в інших законах. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Просудоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод таінтересів у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом,утвореним законом.
Чіткий і недвозначний зміст згаданих норм вчастині всебічного з’ясування прав та свобод, гарантованих відповідним особам,які в свою чергу беруть безпосередню участь в адміністративній справі, отримавналежні роз’яснення в іншому нормативно-правовому акті. Що це означає?
Переліку безпосередніх суб’єктівадміністративно-процесуальних відносин властиві певні особливості. Зокрема ч. 1ст. 47 КАСУ охоплює норму про те, що одними з учасників адміністративногопроцесу є особи, які беруть участь в справі, що розглядається і вирішуєтьсяадміністративним судом.
Згаданим суб’єктам чинним законодавствомгарантовано різні можливості, яким в свою чергу властивий майновий абоособистий немайновий характер. Зокрема у відповідності до правової норми, яказакріплена ч. 3 ст. 49 КАСУ, особи, які беруть участь у справі, мають право:
1) знати про дату,час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються усправі та стосуються їхніх інтересів;
2) знайомитися зматеріалами справи;
3) заявлятиклопотання і відводи;
4) давати усні таписьмові пояснення, доводи та заперечення;
5) подавати докази,брати участь у дослідженні доказів;
6) висловлювати своюдумку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншимособам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам,перекладачам;
7) подаватизаперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
8) знайомитися зтехнічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремоїпроцесуальної дії і подавати письмові зауваження до них;
9) робити ізматеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копіїсудових рішень;
10) оскаржуватисудові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;
11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Таким чином,зазначеному переліку не притаманний вичерпний характер. Вказана думкапояснюється тим, крім прав, передбачених ч.3 ст. 49 КАСУ, згадані учасники адміністративно-процесуальних відносин мають інші права (наприклад,ч. 4 ст. 49 КАСУ передбачає юридичну норму про те, що особи, які берутьбезпосередню участь в адміністративній справі, за власні кошти можуть додатковозамовити та отримати в суді належним чином засвідчені копії відповідних документіві витяги з них).
Отже, особам, які беруть безпосереднюучасть в адміністративній справі, чинне законодавство гарантує різні за своїмзмістом юридичні можливості. Вищевказані права вітчизняний законодавець закріпиву ч. ч. 3-4 ст. 49 КАСУ та інших нормативно-правових актах.