Заповідачевігарантовано чимало майнових та особистих немайнових прав. Чи може така особазробити заповідальний відказ?
Правове регулювання вищевказаного питанняздійснюється за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокремаюридична регламентація цивільних правовідносин, функціонуючих з приводу заповідальноговідказу, відбувається: Головним законом Українськогонароду (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі потексту – Конституція України)), а також поточними законами (Цивільний кодексУкраїни від 16.01.2003 року № 435-IV (надалі по тексту – ЦК України)).
Вітчизнянезаконодавство закріплює різні за своєю сутністю можливості, яким в свою чергувластивий майновий або особистий немайновий характер. Зокрема згідно зі вказівкою, якапередбачена ч. 1 ст. 41 Конституції України, коженмає право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а такожрезультатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Подібну за своїм змістом норму охоплюють інші нормативно-правові акти,які є одними з найважливіших частин вітчизняної системи приватного права. Наприклад, у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦКУкраїни власникові належать права володіння, користування та розпорядженнясвоїм майном.
Кожній зі згаданих правомочностей властивівідповідні юридичні ознаки. Зокрема право розпорядження, будучи найбільшскладним за своїм змістом, водночас може реалізовуватися добровільним вчиненнямрізних правочинів, одним з яких в свою чергу згідно з ч. 1 ст. 1233 ЦК Українивизнано заповіт.
Право на вчинення згаданого правочинугарантовано виключно заповідачу. Зокрема, якзакріплено ч. 1 ст. 1234 ЦК України, заповіт дозволено скласти фізичній особі зповною цивільною дієздатністю.
Даній особі чинне законодавство гарантуєвсілякі за своєю сутністю права. Зокрема у відповідності до ч. 2 ст. 1236 ЦКУкраїни заповідач може охопити своїм заповітом усю спадщину або її частину.
Зазначений правочин може охоплювати різніза своїм змістом вказівки. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 1237 ЦК Українизаповідачеві дозволено зробити в своєму заповіті заповідальний відказ.
Отже,чинне законодавство гарантує заповідачеві різноманітні можливості, яким в своючергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Зокрема увідповідності до ч. 1 ст. 1237 ЦК України вищевказана особа має право на розпорядження,яке називається «заповідальним відказом».