Неповний робочий для одного з прийомних батьків

      Напрацедавця покладено різні за своєю суттю обов’язки, яким властивий майновийабо немайновий характер. Чи повинна зазначена особа встановити неповний робочийчас для одного з прийомних батьків?  

   

     Правове регулювання вищевказаного питаннявідбувається за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокремаюридична регламентація трудових правовідносин, функціонуючих стосовно неповногоробочого часу, який в свою чергу прагне отримати фізична особа, що є прийомнимбатьком, здійснюється: Головним законом Українського народу (КонституціяУкраїни від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – КонституціяУкраїни)) звичайними законами  (Кодекс  законів про працю України від10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).   

   

      Трудові правовідносини є дуже складнимиявищами навколишнього світу. Вони посідають провідні місця в злагодженій системісуспільних стосунків, які в свою чергу функціонують в багатогранній сферітрудового права.  

  

      Працедавець є одним з найвизначнішихсуб’єктів трудових правовідносин. Дана теза пояснюється тим, що така особа,спираючись на трудовий договір, надає безпечну та здорову роботу різнимтрудівникам, які хочуть працювати для істотного поліпшення економічногопрогресу своєї незалежної вітчизни та значимого зростання матеріальногодобробуту її доброчесного народу.   

   

      Працедавцеві окремими законами гарантованорізні за своєю суттю права. Зокрема згідно з юридичною нормою, закріпленою ч. 1ст. 56 КЗпП України, за угодою між цією особою і найманим працівником можевстановлюватися неповний робочий день чи неповний робочий тиждень.      

   

      Однак треба пам’ятати про те, що цьомуправилу властиві значні винятки, вичерпний перелік яких в свою чергупередбачений чинним законодавством.  Зокрема у випадках, що отримали своєзакріплення у відповідних законах, для окремих найманих працівників працедавецьнезалежно від свого бажання  зобов’язаний встановити неповний робочий час.Як це розуміти?  

  

       Ефективна діяльність вітчизняних органівдержавної влади спрямовується на якісне утвердження різних за своїм змістомзагальнолюдських цінностей. Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 51 КонституціїУкраїни сім’я, материнство, батьківство та дитинство перебувають під особливоюохороною держави.   

  

      Чіткий та недвозначний зміст даноїюридичної норми в частині з’ясування  суб’єктного складу найманихпрацівників, для кожного з яких за їх просьбою в обов’язковому порядкупрацедавцем застосовується неповний робочий час, конкретизується іншиминормативно-правовими актами. Даному судженню притаманне своє обгрунтовуючепояснення.   

   

    На прохання, що висловлене в письмовійформі окремими працівниками, працедавець зобов’язаний встановити для них робочийчас, який є неповним. Зокрема згідно з нормами, охопленими ч. 1 ст. 56 і ч. 1ст. 186¹ КЗпП України, одним зі вказаних трудівників є один зприйомних батьків.  

   

      Таким чином, чинне законодавство покладаєна працедавця різні обов’язки, що не суперечать не тільки юридичним нормам, а йморальним імперативам. Зокрема вищезазначена особа зобов’язана встановитинеповний робочий час  для окремих працівників, під одним з яких в своючергу необхідно розуміти одного з прийомних батьків.