Напрацедавця покладено різні за своєю суттю обов’язки, яким властивий майновийабо немайновий характер. Чи повинна наведена особа встановити неповний робочийчас жінці, що має дитину, визнану інвалідом III групи?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогоюрізноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридична регламентаціятрудових правовідносин, функціонуючих стосовно неповного робочого часу, який всвою чергу прагне отримати жінка, що має дитину-інваліда III групи, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України), Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від06.10.2005 року № 2961-IV (надалі – ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні»)),а також підзаконними актами (Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності»від 05.09.2011 року № 561 (надалі по тексту - Інструкція)).
Трудові правовідносини є дуже складнимиявищами навколишнього світу. Вони посідають провідні місця в злагодженійсистемі суспільних стосунків, які в свою чергу функціонують в багатограннійсфері трудового права.
Працедавець є однимз найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин. Дана теза пояснюється тим,що така особа, спираючись на трудовий договір, надає безпечну та здорову роботурізним трудівникам, які воліють працювати для істотного поліпшення економічногопрогресу своєї суверенної вітчизни та значимого зростання матеріальногодобробуту її вмілого народу.
Працедавцеві окремими законами гарантованорізні за своєю суттю права. Зокрема згідно з юридичною нормою, охопленою ч. 1ст. 56 КЗпП України, за угодою між цією особою і найманим працівником можевстановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Алепотрібно пам’ятати про те, що цьому правилу властиві значні винятки, вичерпнийперелік яких в свою чергу передбачений чинним законодавством. Зокрема у випадках, що отримали своєзакріплення в чинному законодавстві, для окремих найманих працівниківпрацедавець незалежно від свого бажання повиненвстановити неповний робочий час. Що це означає?
Ефективна діяльність національних органівдержавної влади скеровується на якісне утвердження різних за своїм змістомзагальнолюдських цінностей. Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 51 КонституціїУкраїни сім’я, материнство, батьківство та дитинство перебувають під неабиякоюохороною держави.
Чіткий та недвозначнийзміст даної юридичної норми в частині з’ясування суб’єктного складу найманих працівників, для кожногоз яких за їх просьбою в обов’язковому порядку працедавцем застосовується неповнийробочий час, роз’яснюють інші нормативно-правові акти. Згаданому судженню властивесвоє обгрунтовуюче пояснення.
На прохання, що викладене вписьмовій формі окремими працівниками, працедавець зобов’язаний встановити дляних робочий час, який є неповним. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 56 КЗпП України одним зі вказаних трудівників є жінка, що має дитину-інваліда.
Соціальна недостатність є дуже пекучим явищемдовколишньої дійсності. Одним з її різновидів визнано інвалідність, що в своючергу підкріплюється абз. 3 ст. 1 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні».
Чинне законодавство передбачає, що таканедостатність має різні ступені. Зокрема абз. 23 п. 2.2. Інструкції закріплено,що особі, визнану інвалідом, залежно від доведеного ступеня розладу функційорганів і систем організму та обмеження її життєдіяльності за відповідноюпроцедурою встановлюється I, II чи III група інвалідності.
В наведеному випадку жінка маєдитину, яка визнана інвалідом III групи. Тому, враховуючи вищезгаданісудження, згаданому працівнику гарантовано право на неповний робочий день чинеповний робочий тиждень.
Таким чином, чинне законодавство покладає напрацедавця різні обов’язки, що не суперечать не тільки юридичним нормам, а й моральнимімперативам. Зокрема вищезазначена особа зобов’язана встановити неповнийробочий час для окремих працівників, підодним з яких в свою чергу необхідно розуміти жінку, що має дитину, яка в своючергу визнана інвалідом III групи.