На працедавця покладено різні за своєюсуттю обов’язки, яким властивий майновий чи немайновий характер. Чи повинназазначена особа встановити неповний робочий час жінці, в якої є п’ятирічнийсин?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогоюрізноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридична регламентаціятрудових правовідносин, функціонуючих стосовно неповного робочого часу, який всвою чергу хоче отримати жінка, син якої досягнув п’ятирічного віку, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Трудові правовідносини є дуже складнимиявищами довколишнього світу. Вони посідають почесні місця в злагодженій системісуспільних стосунків, які в свою чергу функціонують в багатогранній сферітрудового права.
Працедавець є однимз найголовніших суб’єктів трудових правовідносин. Дана теза пояснюється тим, щотака особа, спираючись на трудовий договір, надає безпечну та здорову роботурізним трудівникам, які хочуть працювати заради істотного покращенняекономічного розвитку демократичної України та значимого зростанняматеріального добробуту її чесного народу.
Працедавцеві окремими законами гарантованорізні за своєю суттю права. Зокрема згідно з юридичною нормою, закріпленою ч. 1ст. 56 КЗпП України, за угодою міжцією особою і найманим працівником може встановлюватися неповний робочий деньчи неповний робочий тиждень.
Алене треба забувати про те, що цьому правилу властиві істотні винятки, вичерпнийперелік яких в свою чергу передбачений чинним законодавством. Зокрема у випадках, що отримали своєзакріплення в чинному законодавстві, для окремих найманих працівниківпрацедавець незалежно від свого бажання зобов’язаний встановити неповний робочий час. Що це означає?
Ефективна діяльність вітчизняних органів державноївлади спрямовується на якісне утвердження різних за своїм змістомзагальнолюдських цінностей. Зокрема у відповідностідо ч. 3 ст. 51 Конституції Українисім’я, материнство, батьківство та дитинство перебувають під особливою охороноюдержави.
Чіткий та недвозначнийзміст даної юридичної норми в частині з’ясування суб’єктного складу найманих працівників, длякожного з яких за їх просьбою в обов’язковому порядку працедавцемзастосовується неповний робочий час, конкретизують інші нормативно-правовіакти. Такому судженню притаманне своє обгрунтовуюче пояснення.
На прохання, яке висловлене вписьмовій формі окремими працівниками, працедавець зобов’язаний встановити дляних робочий час, що є неповним. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 56 КЗпП України одним зі згаданих трудівників є жінка, яка має дитинувіком до чотирнадцяти років.
У вказаному випадку працівник має сина,якому виповнилося п’ять років. Враховуючи даний факт, преференція, яка охоплена ч. 1 ст. 56 КЗпПУкраїни, може поширюватися на згаданого трудівника.
Таким чином, чинне законодавство покладає напрацедавця різні обов’язки, що відповідають не лише юридичним правилам, а йморальним імперативам. Зокрема вищенаведена особа зобов’язана встановитинеповний робочий час для окремих працівників,під одним з яких в свою чергу потрібно розуміти жінку, сину якої виповнилосяп’ять років.