Вітчизняне законодавствогарантує працедавцю різні за своєю суттю права. Виникає природне запитання: чидозволено такій особі залучити працівників до робіт, що здійснюються у вихіднідні, з метою добросовісного виконання невідкладних, наперед не передбаченихробіт, від негайного виконання яких залежить в подальшому нормальна робота окремихпідрозділів установи?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогоюрізноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин,функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу,здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) тазвичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Трудове законодавство, охоплюючи різні за своєю сутністю правові норми,гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи багатогранним,закріплює структурні елементи, одними з яких є соціально-економічні права. Вищезгадані учасники трудових відносин, реалізовуючивказані можливості, водночас забезпечують високий рівень духовного йматеріального добробуту своїх дружніх тапорядних родин.
Однимз найвизначніших соціально-економічних прав є право на працю. Така можливістьпередбачена відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 ст. 43Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеної норми в частині з’ясуванняюридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що в свою чергувиконуються у вихідні дні, конкретизують інші положення чинного законодавства. Щоце означає?
Однимз найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначенийучасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконанавмілими особами, працюючих за трудовим договором, водночас приносить істотнукористь не лише суверенній та правовій Україні, а й її заповзятому і працьовитомународу.
Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, якимв свою чергу властивий майновий або особисто немайновий характер. Зокремазгідно з п. 3 ч. 2 ст. 71 КЗпП України вказана особа може залучатиокремих працівників до роботи у вихідні дні, в певних виняткових випадках, наприклад,заради виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від виконанняяких залежить в подальшому нормальна робота підприємства, установи, організаціїв цілому або їх окремих підрозділів.
Такимчином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в своючергу відповідають юридичним нормам й моральним імперативам. Наприклад, вищезазначений учасник трудових правовідносинможе залучати окремих працівників до добросовісної роботи, яка здійснюється увихідні дні, для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, відвиконання яких в свою чергу залежить вподальшому нормальна робота окремих підрозділів установи, про що закріплено п.3 ч. 2 ст. 71 КЗпП України.