Вітчизняне законодавство гарантуєпрацедавцю різні за своєю суттю права. Виникає природне запитання: чи дозволеноданій особі залучити працівників до робіт, що здійснюються у вихідні дні, зметою добросовісного виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, віднегайного виконання яких залежить вподальшому нормальна робота окремих підрозділів підприємства?
Правове регулюваннявищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокремаюридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понадвстановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним закономУкраїнського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР(надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодексзаконів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
Трудовезаконодавство, охоплюючи різні за своєю суттю юридичні норми, гарантує найманимпрацівникам правовий статус, що, будучи багатогранним, закріплює структурніелементи, одними з яких є соціально-економічні права. Вищевказані суб’єктитрудових відносин, реалізовуючи згадані можливості, водночас забезпечуютьвисокий рівень духовного й матеріального добробуту своїх згуртованих та працьовитих родин.
Одним знайважливіших соціально-економічних прав є право на працю. Згадана можливістьохоплена відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 ст. 43Конституції України і ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий танедвозначний зміст вищезазначеної норми в частині з’ясування юридичних фактів,за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників доробіт, що в свою чергу виконуються у вихідні дні, роз’яснюють інші положеннячинного законодавства. Як це розуміти?
Одним знайвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначенийучасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконаначесними особами, працюючих за трудовим договором, водночас приносить істотнукористь не лише суверенній та правовій Україні, а й її добропорядному танескореному народу.
Чиннезаконодавство гарантує працедавцеві різні за своєю сутністю права, яким в своючергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Зокрема згідно з п.3 ч. 2 ст. 71 КЗпП України вказана особа може залучати окремих працівників дороботи у вихідні дні, в певних виняткових випадках, наприклад, заради виконанняневідкладних, наперед не передбачених робіт, від виконання яких залежить вподальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їхокремих підрозділів.
Таким чином, вітчизнянезаконодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечатьюридичним нормам і моральним імперативам. Наприклад, вищезазначений учасниктрудових правовідносин може залучати окремих працівників до добросовісної роботи,яка здійснюється у вихідні дні, для виконання невідкладних, наперед непередбачених робіт, від виконання яких в свою чергу залежить в подальшому нормальна робота окремих підрозділів підприємства,про що закріплено п. 3 ч. 2 ст. 71 КЗпП України.