Окремі особливості розірвання бестрокового трудового договору

      Національнимзаконодавством покладено на працедавця всілякі обов’язки, яким в свою чергувластивий майновий або особистий немайновий характер. Виникає природнезапитання: коли вищевказана особа зобов’язана розірвати трудовий договір, якийукладений на невизначений термін, зі працівником, що в свою чергу вийшов напенсію? 

  

    Юридичну регламентацію вказаного питання забезпечуютьокремі закони. Зокрема правове регулювання дострокового припинення трудовогодоговору, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайнимизаконами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни). 

  

   Найманий працівник є одним з головних суб’єктівтрудових правовідносин. Така особа, працюючи за строковим або безстроковимтрудовим договором,  водночас створюємайнові чи немайнові об’єкти, які в свою чергу приносять значиму користь сувереннійУкраїні та її доброчесному народу. 

  

    Юридичний статус, що має найманийпрацівник, будучи багатоаспектним, включає в себе різні елементи, одними з якихє соціально-економічні права. Данаособа, скориставшись будь-якою зі згаданих юридичних можливостей, може отриматибезперешкодний та своєчасний доступ до матеріальних благ,  які в свою чергу здатні задовольнити їївсілякі потреби. 

  

    Право на працю є одним з найважливішихсоціально-економічних прав, скориставшись яким, найманий працівник можезабезпечити високий рівень духовного і матеріально добробуту своєї дружньої татрудолюбивої родини. Таку можливість вітчизняним законодавцем закріплено вюридичних нормах, охоплених ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпПУкраїни. 

  

      Кожен працівник, реалізовуючи право напрацю, що йому гарантовано, укладає трудовийдоговір про роботу на підприємстві, установі чи організації або з фізичною особою.Безпосередня вказівка про наведений факт отримала своє належне закріплення в ч.2 ст. 2 КЗпП України. 

  

      Чіткий зміст вказаних норм в частиніз’ясування правил, згідно з якими особа, що працює за трудовим договором, укладенимна невизначений строк, за власною ініціативою може звільнитися, отримаввідповідну конкретизацію в інших положеннях згаданого кодексу. Як це розуміти? 

  

    Найманий працівник, звільняючись зі своєїроботи за власним бажанням, зобов’язаний вчинити певні дії, які охоплені національнимзаконодавством.  Зокрема, як закріплено ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник може розірвати трудовий договір, укладений наневизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений органписьмово за два тижні. 

  

    Але треба пам’ятати про те, що цьомуправилу притаманні істотні винятки. Зокрема за обов’язкової наявності поважноїпричини працедавець розриває безстроковий трудовий договір в строк, якийпросить працівник в своїй заяві, що в свою чергу підтверджується ч. 1 ст. 38КЗпП України. 

  

    Чинне законодавство передбачає приблизнийперелік життєвих обставин, за неодмінного існування будь-якої з них громадянинудозволено звільнитися за власним бажанням в терміни, які для нього в свою чергує прийнятними. Наприклад, у відповідності до вказівки, закріпленої ч. 1 ст. 38КЗпП України, працедавець повинен розірвати трудовий договір, що укладений безстроково,у строк, про який в свою чергу прохає в своїй заяві про звільнення працівник, щов свою чергу не може виконувати роботу, у зв’язку з виходом на пенсію. 

  

    Таким чином, власник чи уповноважений ниморган зобов’язаний вчиняти діяння, які не суперечать юридичним правилам і/абоморальним імперативам. Наприклад, вказана особа повинна розірвати безстроковийтрудовий договір в термін, який в свою чергу просить в своїй заяві прозвільнення працівник, що в свою чергу вийшов на пенсію.