Одними з можливих суб’єктівтрудових відносин є особи похилого віку. Виникає природне запитання: чи можуть вищезгаданіпрацівники працювати в умовах неповного робочого дня?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, безпосередню участь в яких беруть фізичні особи, що досягли похилоговіку, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни), Законом України «Проосновні засади соціального захистуветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII(надалі – ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилоговіку в Україні»).
Наймані працівники є одними з визначнихучасників трудових відносин, що функціонують щодо сумлінної праці та іншихпитань, що пов’язані з нею. Такісуб’єкти, працюючи за строковим чи безстроковим трудовим договором, створюють різні за своїм змістом майнові абонемайнові блага, які приносять значиму користь суверенній Україні, щоперетворюється в правову державу, та її чесному народу, що еволюціонує вгромадянське суспільство.
Трудове законодавство гарантує найманим працівникам правовий статус, що,будучи багатоаспектним, водночас включає в себе структурні елементи, одними зяких є різні за своєю юридичною суттю соціально-економічніправа. Кожна зі вказаних можливостей, будучи передбаченою відповідним законом, водночасповинна забезпечити повну економічну свободу вказаних суб’єктів.
Право на працю визнано одним з визначнихсоціально-економічних прав, скориставшись яким, найманий працівник можезабезпечити високий рівень матеріального і духовного добробуту своєї згуртованоїй трудолюбивої сім’ї. Таку можливість вітчизняним законодавцем передбачено вправових нормах, що в свою чергу отримали своє належне закріплення увідповідних законах, наприклад, в ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст такої правовоїнорми в частині з’ясування певних особливостей, притаманних робочому часу, щоможе застосовуватися до осіб, які зуміли досягти похилого віку, отримаввідповідну конкретизацію в іншому законі. Про що саме йде мова в даномувипадку?
Вищезазначені учасники трудових відносин єзвичайними працівниками. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 13 ЗУ «Проосновні засади соціального захисту ветеранівпраці та інших громадян похилого віку в Україні» на прохання працівників, які досягли похилого віку, працедавцю дозволеновстановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень.