В окремих випадкахнайманих робітників залучають до надурочних робіт. Чи поширюється дане правилона прийомних батьків?
Правове регулювання вищевказаного питаннявідбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентаціятрудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалістьробочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (КонституціяУкраїни від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – КонституціяУкраїни)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Працедавецьє одним з найголовніших учасників трудових правовідносин. Така думкапояснюється тим, що вказана особа згідно з трудовим договором, надає безпечну йздорову роботу різним трудівникам, які бажають працювати для значногопокращення соціально-економічного розвитку правової України та істотногозростання матеріального добробуту її порядного народу.
Правовий статус, яким володіє працедавець, будучидуже багатогранним, охоплює права, що гарантовані йому, та обов’язки, які покладеніна нього. Зокрема відповідно до ч. 2 ст. 62 КЗпП України дана особа можезастосувати надурочні роботи тільки у виняткових випадках, що в свою чергувизначені даним законом та іншими нормативно-правовими актами.
Однак треба знати про те, що вказаномуправилу властиві значимі винятки, невичерпний перелік яких в свою чергу передбаченовідповідними законами. Вказаному судженню притаманне своє обгрунтовуючепояснення.
Ефективна діяльність вітчизняних органів державної влади спрямовуєтьсяна високоякісне утвердження різних за своєю сутністю людських цінностей, які всвою чергу отримали належне визнання в цивілізованому суспільстві. До когорти останніх,належать: сім’я, дитинство, материнство та батьківство, про що передбачено ч. 3ст. 51 Конституції України.
Чіткий та недвозначний зміст даної юридичноїнорми в частині з’ясування суб’єктногоскладу найманих працівників, кожного з яких не може залучати до надурочнихробіт, конкретизується іншим законом. Що це означає?
Окремих працівників працедавець не можезалучати до зазначених робіт. Зокремазгідно з ч. 1 ст. 63 КЗпП України вищезазначеними трудівниками є: 1. вагітніжінки та жінки, що мають дітей, вік яких не перевищує 3-ох років; 2. неповнолітні особи; 3. працівники, щонавчаються в загальноосвітніх школах і в професійно-технічних училищах безвідриву від виробництва в дні занять.
Але вищевказаному переліку не притаманнийстрого вичерпний характер. Зокрема ч. 2 ст. 63 КЗпП України закріпленобезпосередню вказівку про те, що національним законодавством можуть бутипередбачені й інші категорії працівників, що їх забороняється залучати донадурочних робіт.
Зокрема одними з трудівників, якихпрацедавцеві не дозволено залучати до згаданих робіт, є прийомні батьки. Данийюридичний факт підтверджується ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 1861 КЗпПУкраїни.
Таким чином, національне законодавство забороняє працедавцеві вчинятивідповідні діяння, які за своєю сутністю є аморальними і/або протиправними.Наприклад, вищезазначеній особі не дозволено застосувати надурочні роботи довідповідних працівників, одними з яких в свою чергу є прийомні батьки.