Вітчизнянезаконодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантуєпрацедавцю різні за своїм змістом права, яким властивий майновий чи особистийнемайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вищевказана особазастосувати надурочні роботи при проведенні необхідних робіт щодо транспорту зарадиусунення несподіваних обставин, які в свою чергу заважають його правильномуфункціонуванню?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогоюрізноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин,функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу,здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) тазвичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Правовий статус, який чинне законодавство незалежної України гарантуєсуб’єктам, які працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором,охоплює різні права, окремі з яких за своєю суттю є соціально-економічними.Вказані можливості повинні забезпечити не тільки повну економічну свободу вказанихосіб, а й їх гідний розвиток, як законослухняних особистостей.
Правона працю визнається одним з головних соціально-економічних прав. Наведенаюридична можливість закріплена в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч.1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вищевказаної норми в частинівстановлення юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець можезалучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю єнадурочними, отримав належні роз’яснення у відповідних законах. Що це означає?
Однимз найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначенийучасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучивиконаною за трудовим договором вправними і чесними людьми, водночас приноситьістотну користь Україні, що постає як правова держава, а також її народу, якийстає згуртованим та високоморальним.
Вітчизнянезаконодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергувластивий майновий або особисто немайновий характер. Зокрема згідно з п. 2 ч. 3ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати надурочні роботи при проведеннітих чи інших громадсько-необхідних робіт стосовно водопостачання,газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку – дляусунення випадкових або несподіваних обставин, які заважають правильному їхфункціонуванню.
Такимчином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в своючергу не суперечать правовим нормам та моральним імперативам. Зокремавищенаведений учасник трудових правовідносин може застосувати надурочні роботи,проводячи громадсько-необхідні роботи щодо транспорту для усунення обставин,які, будучи випадковими, водночас перешкоджають його правильному функціонуванню,про що закріплено юридичною нормою, охопленою п. 2 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.