Вітчизнянезаконодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантуєпрацедавцю різні за своїм змістом права, яким властивий майновий чи особистийнемайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вищевказана особазастосувати надурочні роботи для продовження відповідної роботи при нез’явленнінайманого працівника, який заступає, коли вона в свою чергу не допускає перерви?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогоюрізноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин,функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу,здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) тазвичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Правовий статус, який чинне законодавство незалежної України гарантуєсуб’єктам, які працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором,охоплює різні права, окремі з яких за своєю суттю є соціально-економічними.Вказані можливості повинні забезпечити не тільки повну економічну свободу вказанихосіб, а й їх гідний розвиток, як законослухняних особистостей.
Правона працю визнається одним з головних соціально-економічних прав. Наведенаюридична можливість закріплена в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч.1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вищевказаної норми в частинівстановлення юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець можезалучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю єнадурочними, отримав належні роз’яснення у відповідних законах. Що це означає?
Однимз найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначенийучасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучивиконаною за трудовим договором вправними і чесними людьми, водночас приноситьістотну користь Україні, що постає як правова держава, а також її народу, якийстає згуртованим та високоморальним.
Вітчизнянезаконодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергувластивий майновий або особисто немайновий характер. Зокрема згідно з п. 5 ч. 3ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати роботи понад встановленутривалість робочого дня для продовження роботи при нез’явленні працівника, якийзаступає, коли вона не допускає перерви.
Такимчином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в своючергу не суперечать правовим нормам та моральним імперативам. Зокремавищенаведений учасник трудових правовідносин може застосувати роботи понадвстановлену тривалість робочого дня для продовження роботи при нез’явленні працівника,який заступає, якщо вона не допускає перерви, про що закріплено нормою, охопленоюп. 5 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.