Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні права, яким властивий майновийабо особистий немайновий характер. Чи може така особа залучати до роботи внічний час працівника, якому виповнився 61 рік?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, функціонуючих щодо робіт, які виконують особи похилого віку в нічний час,здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) тазвичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни), Законом України «Проосновні засади соціального захисту ветеранівпраці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII(надалі – ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилоговіку в Україні»), Законом України«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі– ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»)).
Наймані працівники – це одні з визначних учасниківтрудових відносин. Згідно з юридичними нормами, які закріплені національнимзаконодавством, кожна з таких осіб, незалежно від статі, віку, раси, майна таінших факторів, має права, гарантованіїй, та виконує обов’язки, покладені на неї.
Трудове законодавство гарантує найманимпрацівникам юридичний статус, що, будучи багатоаспектним, водночас включає всебе відповідні елементи, одними з яких є різні за своїм юридичною суттюсоціально-економічні права. Кожна зі вказаних можливостей, будучи закріпленоювідповідним законом, в той же часповинна забезпечити економічну свободу згаданих трудівників, а також їх якіснийрозвиток, як високоморальних особистостей.
Право на працю визнано одним з визначнихсоціально-економічних прав, реалізовуючи яке найманий працівник може забезпечитипристойний рівень матеріального й духовного благополуччя своєї трудолюбивої тачесної сім’ї. Таку можливість вітчизняним законодавцем закріплено в юридичнихнормах, охоплених ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Право на працю може реалізовуватися в різніпроміжки календарної доби. Зокрема з чіткого та недвозначного змісту ч. 1 ст.54 КЗпП України випливає, що наймані працівники можуть виконувати різні за своєюсуттю обов’язки, які в свою чергу охоплені трудовим договором, в нічний час.
Ефективному та своєчасному залученнюокремих осіб до легальної праці, яка в свою чергу виконується з 10 годинивечора до 6 години ранку, властива ускладнена процедура. Не визнані якимисьвинятками із зазначеного правила й особи похилого віку. Про що саме йде мова вданому випадку?
Відомо, що суб’єктний склад найманих працівниківє дуже різноманітним. Зокрема майнові або немайнові обов’язки, що охопленітрудовим договором, може виконувати фізична особа, якій виповнився 61 рік.
Вищезазначений учасник трудових правовідносинє пенсіонером за віком. Безпосередня вказівка про вказаний факт отримала своє належнезакріплення в ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування».
Чинне законодавство гарантує пенсіонерамвідповідний юридичний статус. Зокрема згадані суб’єкти трудових відносин визнаніособами похилого віку, що підтверджується ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про основні засадисоціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Працедавець, залучаючи до чесної та сумлінноїпраці окремих трудівників, повинен дотримуватися певних правил, охоплених чиннимзаконодавством. Зокрема згідно з нормою, передбаченою ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці таінших громадян похилого віку в Україні» залучення громадян похилого віку дороботи, яка виконується в нічний час, допускається виключно за їх згодою і заумови, коли це не протипоказано їм за станом їх здоров'я.
Таким чином, національне законодавстводозволяє працедавцеві вчиняти діяння, які не суперечать моральним імперативамі/або юридичним нормам. Зокрема така особа може залучити до роботи, щовиконується в нічний час, шістдесятитрирічну особу, якою надано згоду навиконання зазначеної праці, й це не завдає ніякої шкоди її здоров’ю.